Не будемо тільки загадувати нашим драматургам, що їм писати, який розробляти сюжет: найкраще вдається той твір, який найбільше одповідає власному настрою поета: троянда і грізна буря північного моря — все має свою одвічню красу.
Штука, як і все на світі, підлягає двом силам: наслідуванню й новаторству. Проте, до чого б не дійшло новаторство в драматичній штуці щодо околишніх форм, — ґрунт її не зміниться ніколи: істотою драми була й буде душевна боротьба людини чи то з долею, чи з власним почуттям, чи з ворожнечим класом — це залежить од часу життя, — незмінним лишається сам принцип драми: боротьба, яка одбилася в душі людини. Дія — не в грубому розумінню лише свідомої, залежної од волі людини зміни форм околишнього життя, а зміна становищ душевних, яка і складає ґрунт Шекспірової драми і складатиме завжде сущність правдивих вічно хороших п'єс. Все через серце людини — світ і вічний морок, радість і жалі. Драма, як і саме життя, тільки через те й набуває ваги та сили, що одбивається в душі людини. Безсмертні істини й проблеми через те тільки й безсмертні, що освітлюють знеможене серце людське.