219. Символами… й доводиться задовольнятись. — Про цей своєрідний опис пекла автор говорить в "Історії "Доктора Фаустуса", що він "був би немислимий, якби я внутрішньо не пережив гестапівських катівень".
220. Шпеський ліс — ліс в Шварцвальді на південному заході Німеччини, де, за народними повір'ями, відьми справляють шабаш.
221. Саванаролівське крісло — крісло на зразок італійських другої половини XV ст.; Джіроламо Саванарола (1452–1498) — проповідник і релігійно-церковний реформатор, спалений на вогнищі як єретик.
222. Абруцци — гірська область в Центральній Італії.
223. Клопшток Фрідріх Готліб (1724–1803) — німецький поет доби Просвітництва. Його лірика, пройнята пантеїстичним світосприйманням, відзначається новаторством віршування.
224. …може, добро слід назвати квіткою зла… — Алюзія поетичної збірки Шарля Бодлера "Квіти зла", одним з основних мотивів якої є амбівалентність добра і зла.
225. Чакона — спершу повільний танець, з XVIII ст. інструментальна п'єса у формі поліфонічних варіацій на тридольну тему.
Сарабанда — іспанський народний танець, який у XVII–XVIII ст. став бальним танцем. Також повільна тридольна п'єса в інструментальних сюїтах того часу.
226. Plaisir d'armour (Радість кохання — фр.) — поширена назва інструментальних п'єс XVIII ст. в стилі рококо, який основне призначення мистецтва вбачав у тому, щоб давати чуттєву насолоду.
227. Аріості Атілло (1666–1740) — італійський композитор, автор опер і ораторій.
228. Віоль ді бордон — старовинний струнний смичковий інструмент типу віолончелі.
229. Зігфрідові нескінченні й досить-таки нудні пісні…— З першої дії опери Вагнера "Зігфрід", яка є третьою частиною тетралогії "Перстень Нібелунгів".
230. Арія Ізольди "А чи знаєш ти пані Любов?" — З опери Вагнера "Трістан та Ізольда".
231. Габріелі Андреа (1510–1586) і його небіж Джованні (1557–1612) — італійські композитори, які писали музику для органа.
232. Елохім — бог одного з давньоєврейських племен.
233. П'ятикнижжя — перші п'ять частин Біблії. Основна його частина створювалася в IX–VII ст. до н. е., остаточна редакція — V ст. до н. е.
234. Маймонід Мойсей, бен Маймон (1135–1204) — єврейський середньовічний вчений-богослов.
235. Бідермайєр — стиль в німецькому й австрійському мистецтві в період 1815–1848 рр., характеризується "одомашненням" форм неокласицизму й романтизму відповідно до потреб і смаків заможного бюргерства.
236. …вимахування кулаками танцюриста й комедіанта на троні.— Йдеться про кайзера Вільгельма II, який виявляв войовничість у зовнішній політиці.
237. Рейнський союз. — Цей союз, до якого ввійшло 36 німецьких держав, був утворений Наполеоном у 1806 р. і проіснував до 1813 р.
238. Насильство Фрідріха Великого над формально нейтральною Саксонією. — Семилітня війна (1756–1763) розпочалася вторгненням військ прусського короля Фрідріха II в Саксонію.
239. …філософську промову нашого рейхсканцлера. — Імперським рейхсканцлером був у той час в Німеччині Бетман-Гольвег.
240. …пародіюючи довготелесого мислителя… — Йдеться про того ж Бетман-Гольвега.
241. Гольбейнівський Еразм — портрет Єразма Роттердамського, намальований видатним німецьким живописцем Гансом Гольбейном-молодшим (1497–1543).
242. Клейст Генріх фон (1777–1811) — видатний німецький драматург-романтик.
243. Монте П'єр (1875–1964) — французький диригент, в 1911–1914 рр. керував оркестром у "Російському балеті" Дягілева.
244. Колонн Едуар (1838–1910) — французький скрипаль і диригент, засновник оркестру, який носить його ім'я.
245. Гаузен, фон Клюк, фон Бюлов — командувачі німецьких армій, які брали участь у битві на Марні восени 1914 р.
246. …верховного головнокомандувача, призначеного на таку високу посаду завдяки славі покійного дядька… — Йдеться про Гельмута Мольтке-молодшого, небожа Гельмута Мольтке-старшого, головнокомандувача німецьких військ під час франко-прусської війни 1870–1871 рр.
247. …в оповіданні "Про народження блаженного папи Григорія"… — Згодом Т. Манн написав роман "Обранець" на сюжет однієї з оповідок (про чудовне життя папи Григорія) збірки "Gesta Romanorum" ("Діяння римлян" — латин.) — середньовічного збірника оповідок історичного й легендарного змісту, складеного у першій третині XIII ст. ченцем Елімандом.
248. Поччі Франц, граф (1807–1876) — німецький поет, живописець, музикант, писав п'єси для лялькового театру;
249. Вінтер Расмус Крістіан Фердінанд (1796–1876) — датський поет і прозаїк, автор епічних поем.
250. "Вовча ущелина" — назва однієї із сцен в опері Вебера "Вільний стрілець".
251. "Дівочий вінок" — жіночий хор із тієї ж опери.
252. Ранке Леопольд фон (1795–1886) — німецький історик консервативного спрямування, займався переважно політичною історією Західної Європи XVI–XVII ст.
253. Грегоровіус Фердінанд (1821–1891) — німецький історик, автор "Історії міста Рима".
254. …хлопчика, явно торвальдсенівського. — Торвальдсен Альберт (1779–1844) — датський скульптор класичного напрямку, був другом Андерсена.
255. Тартіні Джузеппе (1692–1770) — італійський композитор і скрипаль, автор відомої сонати "Диявольські трелі".
256. Фалья Мануель де (1876–1946) — Іспанський композитор імпресіоністичного стилю. "Ночі в іспанських садах" — його три п'єси для фортепіано з оркестром.
257. Деліус Фредерік (1862–1934) — англійський композитор імпресіоністичного напрямку.
258. Видіння святого Павла — так званий "Апокаліпсис святого Павла", створений не раніше IV ст.
259. …Данте назвав поряд… цих двох… — В другій пісні першої частини ("Пекло") "Божественної комедії".
260. …екстатичні звіряння Мехтгільди Магдебурзької.— Йдеться про містичну книгу "Світло, випромінюване Богом" німецької середньовічної черниці Мехтгільди Магдебурзької (бл. 1212–1280).
261. Гільдегарда Бінгенська (1098–1178) — німецька середньовічна пророчиця, ігуменя монастиря в Бінгені.
262. Єзекіїль — давньоєврейський пророк VII–VI ст. до н. е., автор однієї з книг Старого заповіту.
263. …загадкове послання з Патмоса часів Нерона. — Йдеться про Апокаліпсис, який був написаний Йоанном Богословом на о. Патмосі в 68–69 рр.
264. Апокрифи — твори давньоєврейської і ранньохристиянської літератури, не включені в біблійний канон. В широкому значенні — літературні підробки.