Наговоривши про себе ворох усякої всячини, Сміянець раптом підскочив на ліжку, щось ізгадавши.
— Котра година? Я ж сьогодні маю сеанс плавби 1
Не звертаючи вже уваги на гостя, він почав шумливо вдягатися й швидко горошиною викотився із кімнати.
Здивуванню Кузьми Волинця не було краю, коли він прокинувшись, побачив, що куций Сміянець перетворився на довготелесого, з густими чорними бровами, Тараса Сарґолу.
— Дем'яне! — загорлав він на всю кімнату, так, що збудився не тільки Дем'ян, а й Тарас... — Що це за личина отам лежить? Чи ти віриш у трансцедентальний світ і метаморфозу?
— Апулея, чи від веснянок? — спросоння вхопився Де-м'ян Побережець і раптом сів.
Він дико видивився просто себе, з розкуйовдженим волоссям, смішний.
Тарас цікаво спостерегав богему.
— Але ж, хлопці, яке в вас свинство! — привітався він, вистромлюючи голову зпід ковдри. — Що ви тут таке робили?
Поет на якусь мить протверезився.
— Бачиш? — з гордістю показав він на пляшки під столом. — Оця батарея виросла за вчорашній вечір.
Тарас пошукав причини гордости під столом. Очевидно, в тім видовищі була якась приваба, очевидно, оця нічна пі-ятика без чистого повітря, оцей рейвах після гульні навівав поетові його лірику.
Волинець був досить відомий уже ліричний поет. Тарас часто зустрічав його поезії в журналах, читав хвальну рецензію на його першу книжку і гостролайливу на другу.
Але хіба конче треба бути богемою в особистому житті?
Для першого разу він промовчав. Він відстав від літературного життя, він ніщо, не має імени, а тут же перед ним повитягалися на ліжках знаменитості на всю Україну.
Побережець, нарешті, роздивився, де він і що з ним робиться. Він здивовано ткнув пальцем на Тарасову валізу.
— Що це таке? Чемадан новель?
— Ні, серйозно, хлопці, як ви тут живете?
Йому хотілося знати, що на світі робиться, чи так, як і колись, відбуваються літературні бої між угрупованнями. Хто заправляє "Плугом", чи й досі Липовецький? Чи й досі Микитчук такий зубатий, як там їхній "Молодняк", — багато є цікавих речей на світі... Чого це так багато пролетарських угруповань, аж очі спотикаються — ВУСПП — всеукраїнська спілка пролетарських письменників... ВАПЛІТЕ, — вільна академія пролетарської літератури, Пролітфронт — пролетарський літературний фронт... А яка ріжниця між ними?
З кожного запитання лежачі знаменитості дико реготалися. Цього Тарас за ними не знав раніш, — вадливої глум-ливости, колись вони були тільки жартівливі. Замість того, щоб ввести людину в курс справ, вони вигукували раз за разом:
— О, свята наївність!
— Голос із умивальника!
— Ані в зуб ногою!
— Попав пальцем в небо...
Нема, щоб зустріти Тараса з радістю давньої дружби, із спогадами про студентські часи. Чому, наприклад, вони нічого не кажуть про Бориса? Вони ж — його зброєносці, перебігли до нього в "Молодняк" із "Плугу" та "Гарту".
— Мені треба з ним поговорити, я й думав, що тут його з вами побачу.
— Чи має це немовля уявлення, з ким збирається говорити? — глумливо повернув кудлату голову Волинець до Побережця.
— Аз ким же? — здивувався Тарас. — Із Борисом.
— Наївнячок! Він тепер об'їжджає генералів.
— Яких генералів?
— Тих, яких хоче зіпхнути й сам сісти на їх місце...
— ...і приссатися до кормушки.
— Я нічого не розумію! — з відчаєм скричав Тарас. — Що за генерали? Яка кормушка?...
— їйбогу, цей синок стає дотепним!
Поет і прозаїк кихкотіли, звивалися під своїми ковдрами, а Волинець аж сичав, аж шипів з якогось єхидного задоволення. Вони увіч знущалися з нього, з його розгублености й незнання ситуації сьогоднішнього дня.
— Він живе ще поняттями й уявленнями "Плугу" та "Гарту", — потішалися приятелі. — А тут уже й сам ВУСПП дуба дав.
— Щаслива невинність!
— їйбогу, хлопці, це свинство!
— Що — свинство? — погрозливо зсунув брови Побережець.
— Все свинство. І те, що ви такого чудового весняного ранку валяєтеся в цьому смердючому барлозі, як остання богема, сичите, замість того, щоб розказати толком людині, що тут діється. І те...
В цей час Кузьма Волинець хрипко й нестримно розкашлявся з присвистом і тим самим шипінням, що вже раз вразило Тараса.
Замість розвеселого гуляки, Тарас раптом побачив перед собою безнадійно хвору людину.
— Подай води! — гостро наказав Побережець, а сам схопився її подавати. — То це, по-твоєму, свинство, що він відсилає свій пайок батькові у село, бо сім'я його там з голоду пухне й кору їсть? Його треба заливати маслом, а він з горя заливається горілкою, — це не свинство? А вони справляють бенкети під час чуми!
— Хто — вони?
— Твої ідеологічно витримані пролетарські письменники. Твій Ре, твій Борис...
Відколи це вони поробилися такими злющими?
— Ну, нехай вони будуть мої, хоч я не дуже знаю, що це за Ре, — погодився Тарас. — Але що такого страшного зробили вони, аж так в'їдаєте?
— Що? — знесиленим тихим голосом відказав Кузьма. — Колись ляхи українські церкви наймали жидам в оренду, а тепер свої яничари розвелися. Розперезалися в українській культурі й роблять з неї крамничку оселедчану... на замовлення цека. Твої бориси разом із...
Тарас аж підскочив.
— Чи я вже такий телепень, чи мені пам'ять зраджує? — скричав він. — Хто б казав? Ви ж самі таким його зробили!
Він мав на увазі ті часи, коли Борис, розлютившись на Липовецького й Танцюру, заснував "Молодняк", а Кузьма з Дем'яном побігли за ним.
Скільки галасу було тоді, скільки кпинів над горопашним "Плугом" і сущими в ньому бідолашними "хуторянами", "просвітянами"! Скільки самопохвал і зарозумілих реклям "найпередовішого авангарду", "залізної когорти твердокам'яних більшовиків, що виступила на боротьбу із силами націоналістичної буржуазії, поклавши в основу інтернаціональну прелетарську ідеологію"... Ну, а вже заодно й з усім, що думає, має індивідуальний талант, не вкладається в "замовлення цека". Тільки їх тоді ніхто не брав всерйоз, талан-тів-індивідуальностей зародило, хай собі ще й молоді цуцики побавляться.
— Тоді ви навіть жили разом, — додав Тарас. — Через те я й питаю... Ви ж зробили його вождем, чому тепер називаєте моїм?
— Це правда, якби він не спирався на групу, то не наважувався б виступати скрізь. А так, від імени групи, накидався на неоклясиків, на Хвильового, на "папашу"... і вбився в колодочки... — забув свій глум і Дем'ян.