Після Ладькового виступу почали говорити деякі вчителі, ті, що працювали на хлібозаготівлях. Щось сказав Ко-льобашка, кілька слів. Все це було в одному дусі, як і належало йому бути після закритої партійно-комсомольської наради.
Після всіх аж узяв слово голова сільради.
— Ми не допустимо, щоб бідняків, на яких опирається радянська держава, підпору радянської влади, хазяїв села, щоб бідняків тримав під своїм впливом куркуль! — стукав голова по столі кулаком. — Від нас залежить сказати лише слово, щоб довести, що бідняк зостався хазяїном села. І ми хліб зберемо! Ми наступимо на горло куркулеві, — от що на сьогодні вимагається від бідняка. І коли ми візьмемо куркуля за карк, то хліб зразу знайдеться. Як Лозового дряпнули, то він зразу двісті пудів знайшов і привіз.
— А як хто. вже продав? — запитав хтось із місця.
— Продав, то нехай купить, чорт із ним! Куркуль об'явив бойкот бідноті... Ні, не ти нам бойкот, а ми тобі і ти будеш танцювати під нашу дудку! Не діжде він, як жде, щоб продати весною по десять карбованців пуд. От що! І біднота мусить не спати, не відбутися тим, що посидить тут, поку-* няе на ослоні. Біднота мусить доказати, що вона хазяїн села.
Голова сільради вже впрів. Але справжнього виступу від сільської бідноти, що сиділа в залі, він так і не добився. Те, що говорилося тут, було заздалегідь умовлене. Кожному з активу, хто сьогодні виступав, було сказано, що мусить виступити, як має говорити.
Спробував і Серафим Кармаліта сказати слово, але в нього вийшло якось пережовано, блідо. Вже й так ясно було, що...
... Плян хлібозаготівлі треба виконати, напружений момент, труднощі, голодні округи, міжнародній капітал, робітник і армія ... Вже ясно, що бідняки й свідомі середняки здали, а куркуль саботує. Сміється, лоботрясом називає. Сьогодні пора вже покласти край цьому.
— Сьогодні ми з них шкуру здеремо, — потряс він кулаком у повітрі. — Від вас вимагається ваше слово, як хазяїв села і опори пролетарської держави.
Тарас відчув, що йому сидіти мовчки більше не можна. Хоч він і чужий тут, але тим більше мусить виступити. Він, власне, сидів тут, щоб почути хоч один виступ із маси. Але в цю мить встав тихенько і вислизнув надвір.
Була вже друга година ночі.
Він ішов, радіючи, що дише чистим повітрям, що чисті зорі не чули цього всього, не задихнулися від... Від якоїсь штучности, брехні, чи фальшу, чи що?
Чого ж дядьки й тітки мовчали? Крути з них, що хоч, — будуть мовчати?
Чи це Серафим серйозно казав, чи блазнював? Його ніколи не вгадаєш, коли він жартує, а коли серйозний. Як входили до сельбуду, він промовив:
— Тут у нас клюб діяльний, як у якобінців! Ну, й діяльний!
Цікаво, яку ж то резолюцію ухвалюють зараз там? Як Це будуть розправлятися з куркулями?
II.
Зборами активу сільської бідноти відкрито, власне, було сезон. Щовечора по всіх селах Дрижипільщини закладалися на цілу ніч бесіди, куткові збори. Агітаторів і "представників" було обмаль, не у всіх селах навіть були свої, то приїжджали, приходили дрижипільські комсомольці. Всі учителі були мобілізовані, а також і Тарас.
Все, що існувало в районі, поставлено було на ноги.
Районова партійна організація повинна була в найкорот-ший термін піднести клясову свідомість батрацьких шарів, викликати й загострити зненависть бідняка до свого клясо-вого ворога, куркуля, й підготувати ґрунт.
До чого, — ще, покищо, не казали, але по селах ходили найрізноманітніші чутки. Одні казали, що ось скоро всіх зженуть у комуну, другі, що старих усіх будуть переробляти на мило, інші ж запевняли, що не на мило, а на суперфосфат. Ходило по руках таємне послання від папи Римського.
"Папа Римський повідомляє громадян села Марійки, що церква, яку відібрали під клюб, скоро буде відкрита. Нехай баби не плачуть та заготовляють крашанки для попа."
Об'явився у районі якийсь Дука. Звався він іще "Розова нога", а ще —. "3арєжу". Багато говорили про нього, але ніхто не бачив.
Чогось, ні з сього, ні з того, почали люди різати корови, колоти свині, — все одно, в комуну зженуть, то хоч погуляємо.
Тим, що всім доповідачам роздали були однакові тези, — на всіх куткових зборах можна було почути одне й те ж. Агітатори не були винахідливі, — та цього й непотрібно було, це може навіть і шкідливо. Як на те пішло, то Кольо-башка — "Совєцька власть", був у десять раз цінніший за Тараса, бо він говорив виразною клясовою мовою.
А мова та, звичайно, була про куркуля.
Після давньої зустрічі над річкою Торч у дядька Геменя, Тарас із Кольобашкою зустрівся ще раз випадково в Київській Лаврі на екскурсії. Кольобашка приїхав тоді з екскурсією наймитських курсів, що були в той час у Дрижи-полі.
В антирелігійному музеї, Лаврі, лежала книга вражінь і Кольобашка розписався в ній так:
"Екскурсія наймитських курсів, — писав Кольобашка, — одержала багато історичних речовин а також існування релігії було побудоване на задуренні широких історичних мас населення печери з мощами, в яких були звичайні люди але з дворянського прислів'я.
Зауваження: вищезазначена екскурсія вважає необхідним розповсюдити екскурсії серед наймитства та селянських мас.
Керівник екскурсії Кольобашка."
Він закрутисто підписався, був дуже задоволений своїм записом і навіть показав Тарасові.
Тарас щиро посміявся і порадив поставити ще число й адресу. Цим було вичерпано той інцидент, що назрівав був над річкою Торч.
Коли зустрічалися десь на куткових зборах, Тарас був спокійний, бо знав, що йому не треба .вже витягати із себе жили, щоб допровадити збори до якогось кінця. Кольо-башка любив говорити.
— Червона армія, — плоть працюючих мас, буржуазія скалить зуби, аби задушити Радянський Союз. Щодень, щогодини нам угрожає воєнна небезпека. Отсюда третє питання: чи потрібне переведення хлібозаготовок. Сознательні вже давно уявили собі значення хлібозаготівлі, привилося до бідняка й свідомого середняка, а от несознательні ще й досі ухиляються... — шпарив Кольобашка на куткових зборах, як добре вишколена папуга.
—... Коли він, — себто, куркуль, — повинен добросовісно здати свої лишки, сто пудів, то він спокійненько дає тільки п'ять—десять пудів. До такого ніякі моральні заходи не впливають. Не дай йому в кооперації соли, об'яви йому бойкот, — йому, як мертвому кадило. Він каже: "Вішайте мене догори ногами, бойкотуйте, скільки хочете, а з мужика мене не скинете!" Його вже й сіль не бере! Чорт його.знає, чим він солить! Він каже: "Як я ворог совєцької власти, то чого ж ви до мене по хліб прийшли?"