ДЕНЬ ДЕСЯТИЙ
Оповідка перша
Мессер Руджієрі де Фіджованні — представник відомої шляхетної флорентійської родини, що мала свої маєтки також і в Чертальдо — рідному містечку Боккаччо.
Альфонс — мається на увазі, очевидно, іспанський король Альфонс ІХ (1155—1214), прозваний Шляхетним, або Альфонс Х (1221—1284), прозваний Мудрим.
Оповідка друга
Гіно ді Такко — шляхтич із сієнської родини делла Фратта, що у 1276 році став ватажком розбійників. Помер недалеко від Сіналунги близько 1303 чи 1313 року.
Сієнські купелі — в той період у сієнських землях були відомі курорти Сан Кашяно, Раполано і Петріуоло.
Госпітальєри — члени духовно-рицарського ордену іоанітів, що доглядали хворих у шпиталях.
Пріор — начальник чернечої громади.
Оповідка четверта
"Жив колись у Болоньї, найкраснішому місті на всю Ломбардію..." — Боккаччо розуміє під Ломбардією всю Північну Італію.
Карізенді — іменита болонська родина, від прізвища якої походить назва однієї з падаючих башт Болоньї (Торре Карізенді).
Каччанеміко — ще одна шляхетна болонська родина, що належала до партії гвельфів. Була впливовою у місті Модена: Альберто Каччанеміко був її бургомістром з 1254 по 1255 рік.
Оповідка п'ята
Фріулі — область на Півночі Італії. Відомості про неї Боккаччо мав від своїх родичів Лапо і Лодарінго да Чертальдо, що там торгували, а також з власної поїздки до Тіролю у 1351 році у ролі посланця Флорентійської республіки до маркіза Бранденбурзького Людовика Баварського.
Мессер Ансальдо Граденсе — невідоме ім'я. Прізвище утворене від назви міста Градо, де бували флорентійські купці.
Оповідка шоста
Король Карл Старий або Перший — улюблений Боккаччо представник Анжуйського двору.
Граф Гвідо де Монфорте — найвірніший слуга двору Карла І і його вікарій у Тоскані в 1270 році.
Джіневра і Ізольда — імена, взяті з відомих рицарських романів для створення романтичної атмосфери.
Мессер Маффео да Паліцці — представник родини володарів Мессини.
Гвільєльмо делла Манья — точніше, д'Алеманья, лицар з товариства сина Карла ІІ, Раймондо Беренгарйо.
Оповідка сьома
"У той час, коли французів прогнано з Сицилії..." — тобто 31 березня 1282 року, під час Сицилійської Вечерні.
Бернардо Пуччіні — було сім флорентійських родин Пуччіні, але в жодній не фігурує ім'я Бернардо.
Педро Арагонський висадився на Сицилії у серпні 1282 року.
Чеффалу і Калатабелотта — зараз містяться у провінціях Палермо і Агрідженто.
Оповідка восьма
"...коли Цезар Октавіан не називався ще Августом..." римський імператор Октавіан (63 до н.е. — 14 н.е.) дістав від Сенату титул Августа, що значить "Звеличений богами". До того він очолював тріумвірат — колегію з трьох осіб, що правили Римом.
Публій Квінцій Фульв та ін. — патриціанська родина Квінціїв мала чотири гілки: Цинциннатів, Капітолінів, Фламінів і Кріспінів, але не Фульвіїв.
Арістіпп (V ст. до н.е.) — старогрецький філософ-гедоніст, який учив, що метою людського життя є насолода. Тут мається на увазі якийсь учитель філософії з тим же іменем.
Претор — представник вищої судової влади в Давньому Римі.
Оповідка дев'ята
Фрідерік І — Фрідерік Барбаросса.
Потентат — можновладець, монарх.
Мессер Торелло — подеста Фрідеріка ІІ у різних містах (Парма, Флоренція, Піза, Авіньон). Писав вірші провансальською мовою.
"...велів покликати туди й статечну дружину свою..." — жінки за звичаєм не брали участі в урочистих банкетах.
Адальєта — змінене від Аделаїда. Це жіноче ім'я часто зустрічається у шляхетних родинах.
Оповідка десята
Гвалтьєрі з роду маркізів Салуцьких — Салуццо з 1142 року протягом чотирьох віків була столицею важливого маркізату. Ім'я Гвалтьєро було поширеним серед синьйорів Салуццо гілки Алерамо і згадується в документах 1174—75 років.
ОДАВТОРСЬКА ПІСЛЯМОВА
Чінчільйоне і Сколайо — знані свого часу п'яниці; їх імена стали називними.
Олена КРУГЛИКОВА
Примітки до передмови
1
"История зарубежной литературы. Раннее средневековье и Возрождение" (ред. В. Жирмунского). М., 1959, стор. 245.
2
Дата приблизна. Деякі дослідники пересувають її на 1345—1346 рр.
3
Опублікував В. Науменко в журналі "Киевская старина" (1885, VI), передруковано в "Хрестоматії давньої української літератури" О. І. Біленького.