Сан Лодеччо — містечко на шляху з Ріміні до Урбіно, в якому побував Боккаччо, подорожуючи Адріатичним узбережжям Емілії і Марке.
Калугир — чернець.
Фаціоло — скорочене від Боніфаціо.
жолдак — найманий солдат.
Оповідка восьма
Гірський дідуган — легендарний старець Гасан-ібн-ас-Саббах, що очолював азіатську секту Ісмаїлітів. Він мав серед гір чудовий сад, до якого приводив молодих хлопців і дівчат, напуваючи їх перед тим снодійним, і запевняв їх, що вони потрапили до Раю. Примушував їх потім приймати наркотики і спонукав на негідні вчинки. Про Гірського старця в Європі дізналися з оповідей хрестоносців і Марко Поло.
Оповідка дев'ята
Жілетта з Нарбонни — Нарбонна — місто у Південній Франції. Жілетта — зменшувальне від Еджидії. Всі персонажі цієї новели вигадані.
Бертран Руссільйонський — Руссільйон — графство у Південній Франції, поруч зі східними Піренеями.
"...вирішив допомогти флорентійцям у їхній війні проти Сієни". — серед війн ХШ ст. між Сієною і Флоренцією варто згадати війну 1260 року, програну флорентійцями під Монтаперті. Інші відомі війни — 1228, 1235, 1254, 1268 років; але ворожнеча між цими тосканськими містами точилась майже постійно.
рейментар — воєначальник, командир.
Оповідка десята
Рустіко — ім'я, яке часто давали монахам та схимникам. Капса (або Гафса) — місто у Тунісі.
Фіваїдська пустиня — місце, облюбоване схимниками у Єгипті.
"Діоней і Ф'яметта виспівували собі про лицаря Гвільєма та мадам де Вержі". — Лицар Гвільєм — славетний провансальский трубадур ХІІІ ст., що кохався з дружиною свого сеньйора, графа Руссільйонського, який убив його і примусив невірну дружину з'їсти серце її коханого. Мадам де Вержі — героїня французького рицарського роману; пізніше її ім'я було пов'язане з історією відомого французького трувера де Кусі, що нібито заповідав, гинучи в хрестовому поході, послати своє набальзамоване серце коханій, чоловік якої примусив її те серце з'їсти. Мотив "з'їденого серця" був дуже поширений у середньовічній куртуазній літературі.
ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Філіппо Бальдуччі — Бальдуччі — відома міщанська родина у Флоренції, члени якої працювали у банку Барді, де свого часу був зайнятий і Боккаччо.
гора Азінайська — гора поруч з Флоренцією, більше відома під назвою Сенаріо. Тут у печерах раніше жили схимники.
Гвідо Кавальканті (1259—1300) — італійський поет і філософ, друг Данте.
Чіно із Пістойї (1270—1336) — юрист і ліричний поет, був знайомий з Данте.
Оповідка перша
Танкред, князь салернський — вигаданий персонаж, навіяний спогадами про норманський період Салерно, так само, як і Гвіскардо. Але подібні імена зустрічались серед князів Салерно і володарів Капуї.
"...без вагання з'єднаю при твоїй помочі мою душу з тією, що ти їй, серце, так вірно служило!" — згідно з середньовічними уявленнями, душа людини містилася в крові, а отже і у серці.
Оповідка друга
Імола — містечко трохи південніше від Болоньї.
Берто делла Масса — брехливий і розпусний чоловік, чиє ім'я стало уособленням лицемірства.
"…махнув із горя в Венецію, те утечище всякого непотребу…" — уїдливість Боккаччо до Венеції та венеціанців пояснюється історичним суперництвом між Флоренцією і Венецією, підсиленим тим, що флорентійці підтримували добрі стосунки з заклятим ворогом Венеції — Генуєю.
"...постригся в ченці-мінорити, нарікшися отцем Альбертом". — ймовірніше усього він служив у найбільш відомому францисканському монастирі Венеції де'Фрарі.
Франціск Ассізький (1182—1226) — проповідник і поет, засновник чернечого ордену францисканців.
Монна Лізетта з роду Квірінів — рід Квіріно був одним з найдавніших у Венеції.
міст Ріальто — на одному з найважливіших островів Венеції, ім'я якого він носить. Дім Лізетти містився саме навпроти нього, там де зараз знаходиться рибний ринок.
Оповідка третя
Нінетта, Мадлена, Бертелла, Фолько і Угетто — ці імена покликані відтворити провансальський колорит оповідки.
Кандія — найбільше місто Кріту.
Оповідка четверта
"Гвільєльмо Другий, король Сицилії, мав...двох дітей — сина Руджієрі та дочку Костанцію". — насправді Гвільєльмо II Добрий, король Сицилії з 1166 по 1189, син Гвільєльма I Злого, не мав дітей: Руджієрі і Костанца були його дядьком і тіткою.
Джербіно — ім'я ймовірно походить від назви островів — Isole Gerbe — за які змагалися два королівства.
голдувати — бути в васальській залежності від когось.
"...як показано йому рукавицю, сказав, що вона тут ні до чого, бо соколів немає…" — мисливських соколів пускали на здобич з руки, захищеної рукавицею.
Оповідка п'ята
Сан-Джіміньяно — містечко поруч зі Сієною, що славилось своєю вовною. Цікавий історичний збіг: санджіміньянські купці Ардінгеллі переселяються з Мессіни (де була значна колонія санджіміньянців) до Неаполя, як і брати Ізабетти.
"…кущ прегарних салернських васильків". — такого сорту в дійсності не існує. Однак, з 11 сортів є один, що в перекладі з арабської означає "головний, черепний". Ймовірно, він теж був відомий у Італії, і Боккаччо напряму пов'язав назву рослини із сюжетом новели.
Оповідка шоста
Брешія — місто на півночі Італії.
мессер Негро да Понте Карраро — видозмінене від Понте Каралі, або Понкарале, брешанської родини, відомої також і у Флоренції.
"Щоб же ніяка сила, опріч смерті, не змогла їхрозлучити, молодята взяли потаємне шлюб". — Габріотто і Андреола — майже попередники славнозвісних Ромео і Джульєтти.
Оповідка сьома
Сан-Галло — церква, монастир і лікарня, що містились за однойменними воротами Флоренції.
Ладжіна — скорочено-пестливе від Аделаїда, Аделаджа.
Пуччіно — скорочене від Якопо < Якопуччо < Якопуччіно.
Оповідка восьма
Сіг'єрі — багаті флорентійські купці.
Оповідка дев'ята
"...одного звали Гвільєм із Россільйону, а другого — Гвільєм із Кабестану. Обидва вони були... між собою великі друзі". — насправді Гвільєм із Кабестану (область у східних Піренеях) був не другом, а васалом Гвільєма із Россільйону.
Оповідка десята
Маццео делла Монтанья — або Маттео Сельватіко, придворний лікар неаполітанського короля Роберта, якому Маццео присвятив у 1317 році велику медичну енциклопедію. Помер в поважному віці після 1342 року.