Піднімаю вгору лице. Сніг заліплює очі, летить просто в обличчя — я тільки усміхаюсь.
Знову, вкотре вже я думаю про течію Гольфстрім. І про Радиславу. Мов ота далека океанська течія, принесла вона у моє життя такі гарячі, такі бурхливі, живлющі сили. Бо де ж взялося це тепло у серці зараз, наприкінці такої довгої, холодної, аж чорної од безупинних дощів осені, на початку такої білої-білої зими?
« Первый Предыдущая Страница 6 из 6