— Назад з ними не їзди. Для супроводу й перекладача вистачить. Потрібно ж тобі колись відпочивати.
Очі Молотова під набряклими повіками стали веселими.
— З ними не поїду. В наркомат поїду.
— Щось термінове? — обережно запитав Сталін.
Молотів знизав плечима.
— Розібратися треба. В усякому разі, перспективне.
Сталін глибоко зітхнув, приплющив очі, внутрішньо мобілізуючись, відмовляючись від усього, не потрібного на даний момент, а потім сказав:
— Ну, почали.
Молотів зробив два кроки назад і, вже знаходячись в приймальні, голосно вимовив:
— Прошу вас, панове.
Вони увійшли. Сталін кожному потиснув руку, главі делегації лорду Тауні — трохи міцніше й триваліше, ніж іншим. Повсідалися. Коротко, дерев'яно простукали по підлозі стільці. Швидким поглядом Сталін покосився на стенографістку, що завмерла в повній готовності над кипою чистих аркушів, машинально зайнявся було люлькою й тут же відклав її. Відчув, як здивований погляд Молотова слизнув по його руках, що незбагненним чином відмовилися від повсякчасної забави. Зчепив пальці, втупився на лорда Тауні, що сидів напроти. Майнула нетривала мовчанка.
— Ми в повній мірі звітуємо собі, панове, що, перебуваючи в опозиції зараз, ви не в змозі в бажаній вами мірі впливати на політику рідної країни, процвітання якої для вас, як і для всього людства, необхідне й бажане, — розпочав Сталін неквапом. — Проте не товаришу Сталіну оповідати вам про те, яким авторитетом та могутністю володіє ваша партія, сподівання скількох мільйонів людей вона прагне виразити та здійснити. Ми не лише раді зустрічі — ми розраховуємо на неї.
Забубонів, стримано й вагомо гарчачи звуком "р", перекладач. Американує, подумав Сталін, відзначаючи, як не по-англійськи пружно прокочуються "проспериті", "пауер", "парті". Голлівудських відеокасет надивився. Втім, не тільки. Він же диплом, пригадав Сталін, по Уїтмену писав. А ось у нас прижився — прийшов поднатаскатися в розмовній перед аспірантурою, і якось цікаво йому тут здалося. Славний хлопчик, добросовісний, не честолюбний.
— Нам добре пам'ятні тридцяті роки. Багацько урядів здійснило тоді низку недалекоглядних, авантюристських дій, і світ був на волосинку від катастрофи. Тут і там есесівці всіх мастей лізли до влади, сподіваючись використовувати державні апарати примусу для того, щоб перешкодити розпочатому підйому людства на принципово новий ступінь розвитку, на якому цим бандитам вже не залишилося б місця. Багацько країн пройшло тоді через який-небудь свій "пивний путч"... — Сиві слова, напівзмиті хвилями наступних турбот, такі, що втратили грізний сенс, солодкими карамельками прослизали в роті. Це була молодість, її знаки, її плоть. Краще за вчорашній день Сталін пам'ятав той час, і дотепер по-старечому стискалося серце від гордощів за своїх, варто було лише воскресити у пам'яті повідомлення, імена... А як країна зустріла двадцятиріччя Жовтня!
— Я не зупинятимусь детально на проблемі виникнення терористичного тоталітаризму двадцятого століття. Відомо, що небачене зростання населення, ускладнення економіки, посилення взаємозалежності господарських одиниць, зробили старі моделі соціальної організації безпорадними. Виникла необхідність створити модель, яка в змозі була б впоратися з наростаючим розлагодженням усіх соціальних вічок. У принципі можливі були лише два шляхи. Перший і єдино перспективний — це підйом на новий рівень етики та взаєморозуміння, а, отже, і освіти, і відповідальності, і самостійності кожної людини з тим, щоб нікому фактично вже не було б потрібне керування, а потрібні були б тільки інформування та свобода дій. Другий — протилежний: різке зміцнення та деталізація державного управління кожною людиною, постійне приписування згори, що, коли й кому належить
робити, — що неминуче супроводжується тотальним одуренням, тотальною апатією, тотальними стеженням та терором. Зрозуміло, що це шлях тупиковий, оскільки він не зменшує, а збільшує розрив між наростаючою складністю світу та осмисленням його людьми. Третього шляху не було й немає. Тому історія абсолютно закономірно породила комунізм в якості засобу реалізації першого шляху і, потім, фашизм в якості засобу блокування першого шляху за допомогою реалізації шляху другого. У цьому й лише в цьому сенсі можна, на жаль, сказати, що комунізм породив фашизм. Природною ударною силою комунізму є інтелігенти, що прагнуть усіх людей підняти до себе, — я маю на увазі інтелігентів зі всіх соціальних груп, від робочих та селян до державного апарату. Природною ударною силою фашизму є посередності, що прагнуть всіх опустити до себе — знову ж таки зі всіх соціальних груп, від державного апарату до робочих та селян.
Сталін замовк, заговорив перекладач. Двадцятиріччя, продовжував розмірковувати Сталін. Що таке двадцять років? Він зиркнув на стенографістку: голова набік, рука кутасто летить над папером, чорні кучерики, що здригаються від різких рухів, звісилися на лоб, смішно прикушений кінчик язика..
Завершила. Озирнулася на Сталіна, відчувши його погляд, — картинно надула щоки, зображаючи, як віддихується, потрусила рукою. Сталін зробив їй строге обличчя, вона безгучно засміялася — така, що чекає, зібрана до межі. Двадцятиріччя. Довірливість, енергія, пристрасна жага щастя, до якого, здається, рукою подати. Яка спокуса була спожити цю силу бездушно, як силу падаючої води споживають на ГЕС! Яка безпрецедентна концентрація зусиль увижалася! Якщо люди вірять, неекономно начебто давати їм думати — а багатьох заздалегідь ще й навчати думати. Набагато швидше та простіше веліти. Задля організованості. Задля блага країни. Та й для простоти управління... Добре, що вчасно вистачило розуму й такту зрозуміти: організованість та єдність — не одне й те саме. Організованість на п'ять-сім років — це справа немудряща, навіть недоброї пам'яті Гітлер зумів її сколотити в своїй банді, а пуття? Лише з'ясувалося, що не можна воювати, організованість ця обернулася розвалом підконтрольного НСДАП сектору економіки, велеречивим отупінням, корупцією, винищенням творчого потенціалу й поголовною гризнею. Випробування миром набагато вірніше, ніж випробування війною. Варто потримати таку організованість в стані зовнішнього спокою декілька років — і вона отруюється продуктами власного розпаду.