Тих, хто пропускав повз вуха його вказівки, кидали у басейн. Джубал поставив Ларрі та Дюка неподалік, і сам керував хрещенням — якщо в цьому виникала необхідність. Але якщо деякі з цих докучливих невдах, викупавшись, починали погрожувати їм різними речами, які Джубала не цікавили (всі інші не робили до Майка ані кроку), то інші, сп'янівши, поспішали на допомогу цим трьом, збільшуючи купу в басейні вже добровільно, причому робили це з фанатичним ентузіазмом новонавернених. Джубал мусив зупинити їх, коли вони втретє занурювали у басейн старшого ліппманна "Нью-Йорк Таймс".
Під час вечірки Дорказ вийшла з будинку, знайшла Джубала і прошепотіла йому на вухо:
— Телефон, бос. Вас.
— Залиш повідомлення.
— Ви мусите відповісти, бос.
— Я відповім із сокирою! Дюку, принеси мені сокиру. Я позбудусь тієї Залізної Дівки хоч на якийсь час, і сьогодні ввечері у мене для цього є настрій.
— Босе... Ти хочеш відповісти на це. Це той чоловік, з яким ти говорив досить довго сьогодні вдень.
— О... Чому ж ти зразу не сказала? — Джубал незграбно поплівся нагору, переконався, що двері у його кабінет за ним замкнулися, і підійшов до телефону.
На екрані був ще один напомаджений прислужник Дугласа, але на його місці відразу з'явився сам Дуглас:
— Вам потрібно було багато часу, щоб відповісти на дзвінок.
— Це мій телефон, містере Секретар. Інколи я взагалі не відповідаю.
— Це помітно. Чому ви не сказали, що цей Кекстон — алкоголік?
— Хіба?
— Точно! Він не зник, — принаймні, не у звичному розумінні. Він перебував в одному з періодичних запоїв. Його знайшли, коли він лежав у відключці у спальному мішку в Сонорі.
— Я радий чути, що його знайшли. Дякую, сер.
— Його заарештували за технічним обвинуваченням "бродяжництво". Обвинувачення не будуть зняті; замість цього ми звільнимо його для вас.
— Я перед вами у величезному боргу, сер.
— О, це не зовсім послуга! Я відправив його до вас у тому самому стані, в якому його знайшли, — брудного, неголеного і, як я розумію, з запахом пивного заводу. Я хочу, щоб ви самі побачили, який він волоцюга.
— Дуже добре, сер. Коли мені слід на нього чекати?
— Припускаю, що скоро. Кур'єрська стрілка вже вилетіла з Ногейлза. Його повинні доставити вам з хвилини на хвилину. Пілот має вказівки доставити його і отримати розписку.
— Він її отримає.
— А зараз, Захиснику... Коли я знайшов його, то вмиваю руки. Я очікую, що ви і ваш клієнт прийдете на перемовини — незалежно від того, чи притягнете ви з собою того п'яного наклепника, чи ні.
— Згоден. Коли?
— Скажімо, завтра, о десятій. Тут.
— "Найкраще робиться швидко". Згоден.
Джубал спустився сходами і зупинився біля зламаних дверей.
— Джилл! Ходи-но сюди, дитинко.
— Так, Джубале. — Вона швидко підбігла до нього удвох із якимось репортером.
Джубал відмахнувся від нього.
— Приватна розмова, — ввічливо сказав він. — Сімейні справи. Ідіть випийте.
— Чиєї сім'ї?
— Смерть станеться у вашій, якщо ви наполягатимете. Геть!
Журналіст посміхнувся і відійшов. Джубал нахилився до Джилліан і м'яко сказав:
— Спрацювало. Він у безпеці.
— Бен?
— Так. Скоро він буде тут.
— О, Джубале! — Вона кричала.
Джубал взяв її за плечі.
— Припини, — м'яко сказав він, — зайди всередину і замкни двері, аж доки не почнеш себе контролювати. Це не Для преси.
— Так, Джубале. Так, бос.
— Так краще. Йди плакати у свою подушку, потім вмийся.
Він підійшов до басейну.
— Тихо всім! Тихо! Я маю зробити оголошення. Ми раді були прийняти вас, але вечірка закінчилася.
— Фууу!
— Штовхніть його хтось у басейн. У мене є справи завтра вранці; я старий чоловік, і мені потрібно відпочити. Так само як і моїй родині. Будь ласка, йдіть тихо — і якомога швидше. Чорна кава для всіх, кому вона потрібна, — але це все. Дюку, закоркуй ці пляшки. Дівчата, заберіть їжу.
Чулося незадоволене бурчання, але відповідальніші забрали своїх колег. Через десять хвилин довкола басейну вже нікого не було.
Через двадцять хвилин прибув Бен Кекстон. Офіцер С. С., який керував кур'єрським авто, тихо прийняв підпис Гаршоу і відбиток пальця на готовій розписці, а потім одразу ж пішов. Джилл продовжувала ридати на плечі у Бена.
Джубал оглянув його у світлі басейну.
— Бене, ти дурень. Я чув, що ти весь тиждень пиячив, — і саме так ти і виглядаєш.
Бен брутально вилаявся, продовжуючи погладжувати Джилл по спині.
— Міг. Але я не пив.
— Що сталося?
— Не знаю. Я не знаю.
Годиною пізніше, коли шлунок Бена звільнився (алкоголь та шлункові соки, ніякої їжі); Джубал дав йому пігулки, щоб вивести алкоголь та барбітурати, якими його напоїли; Бена поголили, переодягли у чисте вбрання, яке не підходило йому за розміром, познайомили з Людиною з Марса і трохи привели в порядок, поки він пив молоко та їв м'яку їжу.
Але він не міг згадати дату. Для Бена минулого тижня не було: він нічого не пам'ятав, окрім таксі у Вашингтоні; його вивели з п'яного сну дві години тому...
— Звичайно, я знаю, що трапилося. Вони накачали мене наркотиками й тримали в цілковитій темряві... І катували. Я ледь пам'ятаю щось з цього. Проте не можу нічого довести. І ще село Гефей та якась мадам у ресторані, куди вони привели мене. Там, я впевнений, було безліч свідків, що можуть засвідчити, як цей ґрінго проводив вільний час. Я більше нічого не можу згадати.
— Тоді не втручайся, — порадив Джубал, — розслабся і будь щасливий.
— Аякже, буду! Я зробив те...
— Ну-ну! Ти переміг, Бене. І ти живий... У чому я дуже сумнівався сьогодні вранці. Дуглас з посмішкою робитиме точнісінько те, що ми захочемо, — тож посміхнися і насолоджуйся.
— Я хочу про це поговорити. Я думаю...
— Я думаю, що тобі пора у ліжко. Зараз. Зі склянкою теплого молока, щоб приховати секретний інгредієнт Старого Дока Гаршоу для прихованих п'яниць.
Вже скоро Бен Кекстон хропів у ліжку. Джубал ошивався поруч, збираючись і собі заснути, але наштовхнувся на Анну у коридорі другого поверху. Він втомлено похитав головою:
— День закінчився, дівчинко.
— Так, закінчився. Я за ним не сумуватиму... І я не хотіла б повторити його. Йдіть спати, бос.
— За хвилину... Анно, скажи мені дещо. Що особливого утому, як цей хлопчина цілується?