— Йди сюди! Генеральний Секретар особисто хоче поговорити з тобою, по цьому телефону.
Майор С. С. здавався наляканим. Він зайшов у кабінет, сів за стіл Джубала, глянув на екран, несподівано випростався та відсалютував. Дуглас кивнув.
— Ім'я, звання та призначення.
— Сер, майор С. Д. Блох, підрозділ Спеціальної Служби "Чіріо", казарми території Меріленд.
— А зараз скажіть мені, що ви робите — там, де ви зараз є, — і чому.
— Сер, це дуже заплутано. Я...
— Тоді розплутайте це — для мене. Говоріть, майоре.
— Так, сер. Я прибув сюди за наказом. Бачте...
— Не бачу.
— Що ж, сер... Близько півтори години тому літальний фургон відправили сюди, щоб здійснити кілька арештів. Вони не відзвітувалися тоді, коли повинні були, — і, коли ми не змогли зв'язатися з ними по радіо, мене відправили сюди із запасною командою, щоб знайти їх та надати допомогу, якщо знадобиться.
— Чиї накази?
— Гм... Коменданта, сер.
— І ви їх знайшли?
— Ні, сер. Ані сліду.
Дуглас глянув на Гаршоу:
— Адвокате, ви бачили іншу команду?
— Це не мій обов'язок — слідкувати за вашими підлеглими, містере Секретар. Можливо, їм дали неправильну адресу. Або вони просто загубилися.
— Це не відповідь на моє питання.
— Ви маєте рацію, сер. Я не на допиті. Ймовірно, і не буду — окрім як на судовому засіданні. Я дію в інтересах мого клієнта; я не нянька для цих, гм, осіб у формі. Проте з того, що я бачив, можу припустити, що вони не змогли б знайти і порося у ванній.
— Гм... Можливо. Майоре, зберіть своїх людей і повертайтеся. Я підтверджу це через свої канали.
— Так, сер, — відсалютував майор.
— Хвилинку! — різко сказав Гаршоу. — Ці люди вдерлися у мій дім. Я вимагаю, щоб вони показали ордер.
— О, майоре, покажіть йому ордер на обшук.
Обличчя майора Блоха стало яскраво-червоним.
— Сер, у офіцера, що прилетів сюди переді мною, були ордери. Капітан Гайнріх. Той, який зник.
Дуглас пильно глянув на нього:
— Юначе... Ти збираєшся стояти там і говорити, що ви вдерлися до будинку громадянина без ордеру?
— Але... Сер, ви не розумієте! Був ордер; були ордери. Я бачив їх. Але, звичайно, капітан Гайнріх взяв їх із собою. Сер.
Дуглас просто глянув на нього:
— Повертайтеся. Коли повернетесь — посадіть себе під арешт. Я поговорю з вами пізніше.
— Так, сер.
— Зачекайте, — вимагав Гаршоу. — За таких обставин я не відпущу його. Я скористаюся своїм правом здійснити громадянський арешт. Я заберу його, відправлю у найближче містечко, де посаджу в камеру в місцевій в'язниці. Це "Озброєний напад та проникнення".
Дуглас замислено примружився:
— Це необхідно, сер?
— Я думаю, що — так. Цих друзяк надзвичайно важко знайти, коли вони потрібні, — тож я не хочу відпускати саме цього з нашої місцевої юрисдикції. Це серйозне кримінальне порушення, — а я не матиму іншої можливості оцінити нанесені ним збитки.
— Запевняю вас, сер, що ви отримаєте повне відшкодування.
— Дякую, сер. Але що завадить іншим жартівникам у формі заявитися сюди через двадцять хвилин — можливо, цього разу з ордером? Що ж, їм не доведеться навіть вибивати двері. Мій замок осквернили; він відкритий для будь-яких непроханих гостей. Містере Секретар, затримка лише у кілька коштовних секунд за рахунок міцних дверей врятувала нас — і не дозволила цим негідникам витягти мене ще до того, як мені вдалося до вас додзвонитися... І ви чули, що він сказав: що є ще такі, як він, — з його слів — з ордерами.
— Докторе, запевняю вас, що я не знаю ні про який ордер.
— Ордери, сер. Він сказав "ордери на декілька арештів". Хоча, можливо, кращий термін буде "lettres de cachet"[36].
— Це серйозне обвинувачення.
— Це серйозне питання. Ви бачите, що вони тут вже наробили.
— Докторе, я не знаю нічого про ці ордери, — якщо вони існують. Але особисто запевняю вас, що зараз же з усім розберуся і з'ясую, чому їх видали — і діятиму залежно від цього. Можу я сказати більше?
— Ви можете сказати про значно більшу угоду, сер. Я точно встановив, чому видали ті ордери. Хтось із вашого оточення, через надмірний ентузіазм, підмовив м'якотілого суддю видати їх... Для того, щоб схопити мене і моїх гостей; щоб допитати нас — подалі від ваших очей. Подалі від будь-чиїх очей, сер! Ми обговоримо усі питання з вами... Але нас не будуть допитувати ці істоти!
Джубал вказав пальцем на майора С. С.
— В якійсь там секретній кімнаті без вікон. Сер, сподіваюся — і очікую — що правосуддя у ваших руках... Але якщо ті ордери не скасують зараз же, з вашими гарантіями, яких буде неможливо обійти, щодо того, що Людину з Марса, медсестру Бордмен та мене самого не потурбують інші люди, вільні прийти і піти коли їм заманеться, — тоді... — Джубал зупинився і безпомічно знизав плечима, — я буду змушений шукати покровителя деінде. За межами правління, як вам відомо, є люди і сили, які виявляють значний інтерес до справ, пов'язаних з Людиною з Марса.
— Ви погрожуєте мені.
— Ні, сер. Я благаю вас. Тому спершу я прийшов до вас. Ми хочемо домовитися. Але ми не можемо вільно говорити, поки на нас полюють. Благаю вас, сер, — відкличте своїх псів!
Дуглас опустив очі, потім знову підвів погляд:
— Ті ордери — якщо такі були — не будуть дійсними. Як тільки я зможу відстежити їх, вони будуть скасовані.
— Дякую, сер.
Дуглас глянув на майора Блоха:
— Ви все ще наполягаєте на тому, щоб оформити його на місці?
Джубал поглянув на нього презирливо:
— Його? О, відпустіть його: він просто дурень в уніформі. І забудьмо про збитки також. Ми маємо обговорити значно важливіші від цих питання.
— Можете йти, майоре.
Офіцер С. С. відсалютував й дуже швидко пішов. Дуглас продовжив:
— Захиснику, думаю, що нам потрібно поговорити віч-на-віч. Питання, яких ви торкаєтесь, дуже важко вирішити по телефону.
— Згоден.
— Ви і ваш... Гм... клієнт будете моїми гостями в Палаці. Я надішлю яхту, щоб вас забрати. Ви будете готові за годину?
Гаршоу похитав головою:
— Дякую, містере Секретар. Але це непотрібно. Ми спатимемо тут... І, коли нам буде слід зустрітися, я відкопаю собачу упряжку чи щось іще. Немає потреби відправляти за нами яхту.
Містер Дуглас спохмурнів:
— Годі вам, докторе! Як ви самі вказали, ці розмови будуть начебто дипломатичні за своєю суттю. За пропонованим вами чинним протоколом я повинен, у результаті, це визнати. Тому мені повинні забезпечити офіційну гостинність.