— Хто говорив щось про те, щоб нашкодити йому? Але ти маєш діяти рішуче, Джозефе: це твій обов'язок. Історія виправдає тебе. Що важливіше: вирішити все заради п'яти мільярдів людей чи розм'якнути і сумувати за чоловіком, який навіть не є громадянином твоєї країни?
Дуглас не відповів. Місіс Дуглас встала.
— Що ж, я не можу витрачати решту ранку на суперечки з тобою, Джозефе; зараз я мушу поговорити з мадам Везант, щоб замовити новий гороскоп, складений саме для цієї справи. Але ось що я можу тобі сказати: я віддала кращі роки свого життя, щоб ти опинився там, де ти є, не для того, щоб ти зараз усе втратив через м'якотілість. Не осоромся.
Вона розвернулася й вийшла. Головний чиновник планети випив іще дві порції кави і лише після цього зміг зібратися на силі, щоб вирушити до Палати Ради. Нещасна стара Агнес! Така амбітна. Він думав, що трохи розчарував її... і, без сумніву, майбутні зміни не будуть для неї легкими. Що ж, вона хоча б віддана до кінчиків пальців... І в усіх нас є вади. Вона ж, очевидно, була так само хвора ним, як він — нею!
Він виструнчився. Одне він знав точно: що не дозволить їм бути грубими з хлопчиною Смітом. Сміт був і проблемою, і даром, але також іще й милим хлопцем, привабливим у своїй безпорадності та придуркуватості.
Агнес мусила б побачити, як легко його налякати; після цього вона б так не говорила. Сміт пробудив би у ній материнський інстинкт. Але питання в тім, чи є взагалі у Агнес материнський інстинкт. Коли вона так говорить, важко повірити, що є. Маячня: його мають усі жінки, це науково доведено. Хоча — чи не могли вчені помилятись?
Прокляття, він у жодному разі не збирався дозволяти їй помикати ним. Вона продовжувала нагадувати йому, що саме завдяки їй він опинився на верхівці; але він краще знав... і відповідальність була його і тільки його. Він встав, розправив плечі, виструнчився і пішов до Кімнати Ради.
Впродовж усього — тривалого — засідання він очікував на те, що хтось завершить почате. Цього не сталося, а помічник не приніс жодних повідомлень. Дуглас був змушений зробити висновок, що про зникнення Сміта, хоч як важко в це було повірити, насправді знають лише його підлеглі.
Генеральний Секретар дуже хотів заплющити очі, сподіваючись на те, що жахливий безлад вирішиться сам собою, однак події не дозволяли йому цього. І дружина так само.
Агнес Дуглас обрала Евіту Перон кумиром для наслідування, бо вважала, що дуже схожа на неї. Це був її власний образ: для світу вона надягала маску помічниці та супутниці великої людини, яку мала за честь називати своїм чоловіком. Вона носила цю маску навіть на самоті — щоб мати корисну здатність Червоної Королеви вірити в те, у що їй хотілося вірити. Тим не менше вона ніколи не говорила відкрито про свою власну політичну філософію — тому що була переконана, що світом повинні правити чоловіки, а жінки повинні керувати чоловіками.
Їй ніколи не спадало на думку, що всі її переконання та дії мали під собою сліпу злість на долю, що зробила її жінкою... Вона досі вірила, що між її поведінкою, бажанням батька мати сина і тим, що вона заздрила матері, не було жодного зв'язку... Такі злі думки ніколи не приходили їй в голову. Вона любила батьків і приносила свіжі квіти на їхні могили за кожної слушної нагоди; кохала чоловіка і часто казала це привселюдно; пишалася своєю жіночністю і говорила про це на загал майже так само часто, а іноді й поєднувала обидва твердження.
Агнес Дуглас не чекала, доки чоловік почне щось робити зі зникненням Людини з Марса. Весь особистий персонал її чоловіка підкорявся їй так само, як і йому... А іноді навіть більше, ніж йому. Вона викликала головного виконавчого помічника з публічної інформації — так містер Дуглас називав прес-агента, — а потім перемкнула увагу на більш нагальні справи, як-от складання свіжого гороскопу. В її кімнаті в Палаці була приватна секретна лінія до студії мадам Везант; на екрані майже одразу з'явилось округле невиразне обличчя з проникливим поглядом.
— Агнес? Що сталося, люба? У мене зараз клієнт.
— Твоя лінія захищена?
— Звісно.
— Позбудься його, зараз же. Це терміново.
Мадам Олександра Везант прикусила губу, але вираз її обличчя не змінився, а в голосі не було роздратування.
— Звісно. Хвилинку.
Її риси розтанули на екрані, а замість них з'явився сигнал "утримання". Чоловік, що зайшов до кімнати, чекав біля столу місіс Дуглас; вона озирнулася і побачила, що це Джеймс Сенфорт, прес-агент, якого вона викликала.
— Є якісь звістки від Берквіста? — без преамбул, вимогливо запитала вона.
— М-м-м... Я не займаюся цією справою. Це справа Мак-Крері.
Вона не звернула уваги на його зауваження.
— Ти дискредитуєш його до того, як він заговорить.
— Що? Думаєте, Берквіст зрадив нас?
— Не будь наївним. Тобі варто було порадитися зі мною перед тим, як використовувати його.
— Але це не я. Це робота Мак-Крері.
— Ти повинен знати, що відбувається довкола. Я...
На екрані знову з'явилось обличчя мадам Везант.
— Посидь-но ось там, — сказала місіс Дуглас до Сенфорта. — Почекай.
Вона повернулась до екрана.
— Еллі, дорогенька, мені потрібен свіжий гороскоп для мене та Джозефа. Тільки швидко — так швидко, як тільки зможеш їх скласти.
— Дуже добре, — астролог вагалась, — я буду значно корисніша для тебе, люба, якщо ти скажеш, звідки така терміновість.
Місіс Дуглас барабанила пальцями по столу.
— Тобі ж не обов'язково це знати, правда?
— Звісно ж, ні. Будь хто, хто має необхідну ретельну підготовку, математичні навички та знання зірок, може скласти гороскоп, не знаючи нічого, крім місця та часу народження людини. Тобі про це відомо, дорогенька. Ти б могла навчитись робити це самостійно, якби не була надзвичайно зайнята. Пам'ятай: зірки радять, але не примушують. У тебе є вибір. Але якщо я маю підготувати для тебе надзвичайно детальний та складний аналіз, щоб допомогти, то мушу знати, у який сектор дивитися. Ми зосередимось на впливі Венери? Чи, можливо, Марса? Чи, може...
Місіс Дуглас вирішила.
— Марс, — перебила вона. — Еллі, я хочу щоб ти склала третій гороскоп.
— Дуже добре. Чий?
— М-м... Еллі, я можу тобі довіряти?