— Це тому, що так воно і є: я дійсно стала прекраснішою, — просто відповіла вона. — Спершу ти переплутав мене з Джилліан. А вона теж стала значно гарніша.
— Де те дитя? Я ще не бачив її... А сподівався побачити одразу ж.
— Вона працює, — Доун зробила паузу, — проте я передала їй твоє питання, і вона сказала, що вже йде, — Доун знову замовкла, — а я тим часом займу її місце. Якщо ти мене вибачиш.
— О, звісно. Біжи, дитинко.
— Не варто поспішати, — однак вона підвелася й вийшла.
Майже одразу на її місце сів доктор Махмуд.
Джубал кисло на нього поглянув.
— Ти мусив виявити хоча б елементарну ввічливість, щоб повідомити мені, що ви перебуваєте в цій країні, — замість того щоб дати мені можливість познайомитися з моєю хрещеницею тоді, коли вона користалась послугами нянечки-змії.
— О, Джубале, ти завжди так поспішаєш.
— Сер, коли один...
Але Джубала перервали, затуливши йому очі з-за спини. Голос, який він добре пам'ятав, вимагав:
— Вгадай — хто?
— Вельзевул?
— Спробуй знову...
— Леді Макбет?
— Значно ближче... Ну, третя спроба — або розплата!
— Джилліан, припини і йди сюди. Сідай біля мене.
— Так, тату, — вона підкорилася.
— І припини називати мене Татом будь-де, окрім як вдома. Сер, я говорив про те, що у моєму віці необхідно поспішати з такими речами. Кожний схід сонця — коштовність... Бо за ним може ніколи не настати захід. Світ може закінчитися у будь-який момент.
Махмуд посміхнувся йому.
— Джубале, тобі здається, що, коли ти припиниш крутитися, світ навколо зупиниться?
— Звичайно, сер — принаймні з моєї точки зору.
До них тихо приєдналася Міріам; вона сіла на вільне місце поряд з Джубалом, і він обійняв її.
— Оскільки я не сумував за твоїм потворним обличчям... І навіть за трохи приємнішою фізіономією моєї колишньої секретарки...
Міріам прошепотіла:
— Босе, ти хочеш удар у живіт? Я надзвичайно прекрасна — і це думка уповноважених спеціалістів.
— Досить. Нові хрещениці — в зовсім іншій категорії. Через те, що ви не надіслали мені й листівки, я міг пропустити можливість побачити Фатіму Мішель. І тоді моя тінь постійно поверталася б, переслідуючи вашу родину.
— У такому разі, — вказала Міріам, — ти міг би побачити Міккі, яка натирає волосся морквою. Огидне видовище.
— Я говорив метафорично.
— А я — ні. Вона вкрай неохайний їдок.
— Чому, — тихо запитала Джилл, — ти говорив метафорично, бос?
— Що? Концепт "привида" — належить до тих, які я вважаю виключно марним мовним засобом.
— Це більше, ніж мовний засіб, — наполягала Джилл.
— Ну... можливо. Але я віддаю перевагу тому, щоб дивитися на дівчат у плоті, — включно з моєю власною.
Доктор Махмуд сказав:
— Саме про це я й говорив, Джубале. Ти не помираєш; цього навіть і близько немає. Майк ґрокнув тебе, щоб бути впевненим. Він говорить, що ти маєш довгий простір років перед тобою.
Джубал похитав головою:
— Вже дуже давно я встановив собі верхню межу у вигляді трьох цифр.
— Яких трьох цифр, бос? — невинно запитала Міріам. — Ти маєш на увазі вік Мафусаїла?
Він струсонув її за плечі.
— Ну будь грубіянкою!
— Стійкі каже, що жінка може говорити що завгодно. Головне, щоб сказане нею нікого не обходило.
— Твій чоловік говорить правильні речі. Тож помовч. Я відділюся від тіла в той день, коли машина вперше покаже три цифри на лічильнику пробігу, — чи то в марсіанському стилі, чи за допомогою своїх власних, більш грубих методів. І ви не зможете цьому завадити. Вихід під зливу — найкраща частина гри.
— Я ґрокаю, що ти говориш правильно, Джубале, — повільно промовила Джилл, — про те, щоб бути частиною гри. Та я б не ставила на це так скоро. Твоя повнота ще не повна. Еллі склала для тебе гороскоп ще минулого тижня.
— Гороскоп? О Боже! Хто така "Еллі"? І як вона посміла складати для мене гороскоп! Покажіть мені її! Присягаюся, я її працевлаштую в Бюро Всенародного Процвітання!
— Боюся, що не вийде, Джубале, — вставив Махмуд, — просто зараз вона працює над нашим словником. А щодо того, хто вона — це мадам Олександра Везант.
Джубал сів і, здавалося, зрадів:
— Беккі? Вона теж у цій божевільні? Мені слід було б знати. Де вона?
— Так, Беккі. Проте ми називаємо її Еллі, — бо у нас є інша Беккі. Але тобі доведеться почекати. І я не кепкую з її гороскопів, Джубале; вона — Зряча.
— О, маячня, Стінкі. Астрологія — це дурня, і ти це знаєш.
— О, точно. Навіть Еллі це знає. А більшість астрологів — неотесані шарлатани. Тим не менше Еллі працює над нею навіть наполегливіше, ніж раніше, коли робить це для громадськості — тепер вона використовує марсіанську арифметику й марсіанську астрологію, що значно повніші за наші. Можна пильно вдивлятися в чашу з водою, чи у кришталеву кулю, чи роздивлятися нутрощі курки. Способи, які вона використовує, щоб створити потрібний настрій, не мають значення, — а Майк порадив їй продовжувати використовувати ті ж символи, що й раніше. Важливо ось що: вона Зряча.
— Що, в чорта, ти маєш на увазі під "Зряча", Стінкі?
— Здатність ґрокати більшу частину Всесвіту, аніж той маленький шматочок, на якому ти сидиш у цей момент. У Майка це є завдяки марсіанському вихованню; Еллі була непідготовленим напівадептом. Те, що вона використовувала беззмістовні символи як астрологію, не має значення. Молитви з вервицями теж беззмістовні — звичайно, я говорю про мусульманські, не критикуючи наших конкурентів на іншому боці вулиці.
Махмуд витягнув з кишені вервиці й почав їх перебирати.
— Якщо це допомагає, — наприклад, як крутити капелюх у грі в покер — то це стане у пригоді. Не важливо, що у капелюха немає магічної сили і він не здатний ґрокати.
Джубал подивився на ісламський спосіб медитації та ризикнув поставити питання, над яким вагався раніше.
— Тоді припускаю, що ти й досі правовірний? Чомусь мені здалося, що ти повністю приєднався до церкви Майка.
Махмуд прибрав вервиці.
— І те, й інше.
— Що? Стінкі, вони несумісні. Ну, або я не ґрокаю жодну з них.
Махмуд похитав головою:
— Лише на перший погляд. Припускаю, ти можеш сказати, що Мар'ям прийняла мою релігію, а я — її; ми поєдналися. Проте, Джубале, мій любий брате, я — все ще раб Господній, покірний Його волі... І тим не менше я можу сказати: "Ти є Бог, я є Бог, все, що ґрокає — Бог". Пророк ніколи не стверджував, що він — останній з усіх пророків; так само як і ніколи не говорив, що сказав усе, що мав сказати. Лише фанатики після його смерті наполягали на цих цілковито оманливих рішеннях. Покора волі Господа не перетворює тебе на сліпого робота, не здатного самостійно приймати рішення, і таким чином, грішити — у Корані про це не сказано ані слова. Покора може включати, — і включає, — повну відповідальність за той спосіб, у який я — і кожен з нас, — формуємо всесвіт. Це ми вирішуємо, чи перетворити його на небесний сад... чи розірвати й знищити.