— Ні. Це... Це "вода". Я розділяю її з вами. Для зближення.
— О, — підскочила Джилл. — Ми візьмемо її. Проте тепер вона наша — усіх нас, — вона поцілувала Патті.
Через якийсь час Майк торкнув Джилл за плече.
— Жадібний малий брат. Моя черга.
— У цьому я завжди буду жадібна.
Людина з Марса поцілував свого нового брата спочатку в губи, потів зупинився й обережно поцілував туди, куди і Фостер. Потім подумав — недовго, згідно з земним часом, — і обрав відповідне місце на іншому боці, де, як він бачив, малюнок Джорджа відповідав його меті. Він поцілував її туди, поки у розтягнутому часі дуже детально обдумував те, чого хотів досягти. Потрібно було обов'язково ґрокнути капіляри...
Для інших двох, об'єкта та споглядача, він просто обережно й коротко притиснув губи до надто прикрашеної шкіри. Проте Джилл зрозуміла, що він збирається робити, і спостерігала за цим.
— Патті! Дивися!
Місіс Пайвонскі опустила погляд на себе. На її шкірі залишилася подвійна яскраво-червона стигмата — слід його губ. Вона почала непритомніти... Але потім показала глибину своєї стійкої віри.
— Так. Так! Майкле...
Дуже скоро після того, як татуйована леді зникла, на її місці з'явилася радше малопомітна домогосподарка з високим коміром, довгими рукавами та рукавичками.
— Я не буду плакати, — сказала вона розсудливо, — і це не прощання: у вічності не буває прощань. Я чекатиму, — вона швидко поцілувала їх обох й пішла, не обертаючись.
Розділ 28
— Богохульство!
Фостер підняв голову.
— Тебе щось вкусило, молодший?
Цей тимчасовий флігель зводився поспіхом, і у щілини постійно щось потрапляло — зазвичай рої майже невидимих комах, — звісно, нешкідливих, але таких, від укусів котрих починало свербіти его.
— Гм... Ти маєш це побачити, щоб повірити... Ось, я торкнуся всезнаючого.
— Тебе здивує те, у що я можу повірити, Молодший, — тим не менше наглядач Дігбі перемкнув частину своєї уваги. Троє мирян, як він бачив, — чоловік і двоє жінок — розмірковували про вічність. Нічого дивного в цьому не було.
— Так?
— Ти чув, що вона сказала! І справді — "Архангел Михаїл"!
— І що з того?
— "Що з того?" О, заради Бога!
— Дуже ймовірно.
Дігбі був такий обурений, що аж німб тремтів.
— Фостере, та, напевно, не дуже пильно дивився. Вона мала на увазі того неповнолітнього злочинця — переростка, який прибрав мене з поля. Глянь знову.
Фостер збільшив підсилення, помітивши, що Янгол-стажер говорить правильно, — і разом з там помітив ще дещо, через що посміхнувся янгольською посмішкою.
— Молодший, а звідки тобі знати, що він — не Архангел Михаїл?
— Що?
— Останнім часом я не бачив Майка на зустрічах, але згадую його ім'я, видряпане на Тисячолітньому Соліпсистичному Турнірі. А це — Знак, що йому доручили особливе завдання, оскільки Майк — один з найенергійніших гравців у соліпсизмі в цьому секторі.
— Ця точка зору неприпустима!
— Ти був би здивований тим, як багато найкращих ідей Боса можна назвати "неприпустимими" у тій чи іншій мірі, — чи, радше, тобі не слід було б дивуватися, зважаючи на галузь, в якій ти працюєш. Проте "неприпустимий" — це ідея, яка тобі не потрібна: у неї відсутнє теологічне значення. "Для чистих — все чисте"[64].
— Але...
— Я все ще Свідчу, Молодший. А ти — слухаєш. На додачу до того, що наш брат Михаїл, здається, відсутній у цей мікромомент, а я не відстежую його, — і до того, що нас також немає у тому ж переліку Спостереження, — ця татуйована леді, яка виголосила пророчу думку, може й не помилятися. Адже вона дуже свята мирянка.
— Хто сказав?
— Я кажу. Я знаю, — Фостер знову посміхнувся з янгольською солодкавістю. Люба маленька Патриція! Вже не дитина тепер, але так само по-земному бажана і сяє внутрішнім світлом, що змушує її виглядати вітражем у сонячному світлі. Без мирських гордощів він помітив, що, відколи востаннє бачив Патрицію, Джордж закінчив свою визначну присвяту і що зображення, на якому його відкликають на Небеса, було непогане — дуже непогане у Вищому сенсі. Йому потрібно не забути знайти Джорджа, щоб висловити подяку, а ще сказати, що він бачив Патрицію...
Гм, а де був Джордж? Творчі особистості працювали над Архітектурою в секторі всесвітньої композиції, якщо він правильно пам'ятав, — тож це не важливо: у головному файлі його можна буде відкопати й через тисячоліття. Якою ж смачною пампушкою була Патриція, святою до безумства! Якби в ній було трішки більше наполегливості й менше покірності, він зміг би зробити її жрицею. Проте Патриція могла прийняти Бога лише згідно зі своєю суттю, яка могла б підійти лише лінгаятам[65]... Яким вона була не потрібна. Фостер розмірковував над тим, щоб ретельніше її роздивитися, але з янгольською витримкою вирішив цього не робити; у нього було безліч інших справ...
— А зараз облиш всезнання, Молодший. Я хочу дещо тобі сказати.
Дігбі підкорився й чекав. Фостер бриньчав німбом; цю дратівливу звичку він набув під час медитацій.
— Молодший, ти — не надто обнадійливий янгол.
— Вибач.
— Шкодування — не для вічності. Проте Істина в тому, що ти охоплений думками про того молодого хлопчину, який може бути, — а може, й ні, — нашим братом Михаїлом. Тепер чекай... По-перше, не тобі судити про механізм, яким тебе призвали на Небеса. По-друге, насправді тебе турбує не той хлопчина (ти ледь його знав), а маленька темноволоса секретарка. Вона заслужила мій Поцілунок незадовго до того, як тебе відкликали. Хіба ні?
— Я все ще перевіряв її.
— Тоді, без сумніву, ти будеш янгольськи задоволений дізнатися, що Верховний Єпископ Шорт, — після того як ретельно оглянув її особисто (о, дуже ретельно: я казав тобі, що він впорається), передав їй мій Поцілунок, і зараз вона насолоджується найбільшим Щастям, на яке вона заслужила. Гм, пастир має отримувати радість від своєї роботи, і коли його висунули на посаду, це стало його роботою.
Тепер я випадково дізнався, що є вільна вакансія Хранителя-стажера в новому відкритому секторі — ця робота нижча за твій ранг, але ти набудеш гарного янгольського досвіду. Ця планета... Ну, ти можеш думати про неї, як про планету; сам побачиш: її населяє раса, яка має три статі, а не дві, і мені відомо від Вищої Влади, що сам Дон Жуан не зміг добитись зацікавленості від представників будь-якої з цих трьох статей... І це — не припущення; його відправляли, щоб перевірити. Він кричав і молився, щоб його повернули до самотнього пекла, яке він сам і створив.