— Тітонько Патті, це щось на кшталт хрещення... І одруження. Це... марсіанське. Це означає, що ти довіряєш нам, а ми довіряємо тобі... І ми можемо розказувати тобі все, а ти можеш розказувати усе нам... І що ми завжди будемо партнерами — зараз і вічно. Це дуже серйозно... І, зробивши це раз, потім це вже ніколи не можна зруйнувати. Якщо ти зруйнуєш цей зв'язок, то ми муситимемо померти, одразу ж, врятовані чи ні. Якщо ми зруйнуємо... Але ми цього не зробимо. Проте тобі не обов'язково розділяти з нами воду, якщо ти не хочеш, — і ми залишимося друзями. Зараз, якщо це хоч якось суперечить твоїй вірі, — не роби цього. Ми не належимо до твоєї церкви, навіть якщо ти вважаєш інакше. І, можливо, ніколи не належатимемо. "Шукачі" — це найбільше з того, що ти можеш сказати, щоб назвати нас. Майку?
— Ми ґрокаємо, — погодився він. — Пат, Джилл говорить правильно. Хотів би я, щоб ми могли сказати це тобі марсіанською, — так було б зрозуміліше. Проте це все, що під собою розуміє одруження... І це домовленість, значно більша від нього. Ми можемо запропонувати тобі воду... Проте, якщо є хоч якась причина у твоїй релігії чи у твоєму серці, щоб не приймати її, — не пий!
Патриція Пайвонскі глибоко вдихнула. Вона вже приймала такі рішення раніше... Під наглядом свого чоловіка... Не злякалася. Та хто вона така, щоб відмовляти святому? І його благословенній нареченій?
— Я хочу цього, — рішуче сказала вона.
Джилл зробила ковток.
— Ми стали ближчими, — вона передала склянку Майку.
Він глянув на Джилл, потім на Патрицію.
— Дякую тобі за воду, мій брате, — зробив ковток. — Пат, я даю тобі воду життя. Можеш завжди пити глибоко, — й передав склянку їй.
Патриція взяла склянку.
— Дякую. Дякую вам, о, мої любі! "Вода життя"... О, я люблю вас обох! — вона спрагло випила води.
Джилл взяла у неї склянку й допила те, що залишилося.
— Тепер ми стали ближчими, мої брати.
(— Джилл?)
(— Зараз!!!)
Майкл підняв свого нового брата, переніс її і обережно поклав на ліжко.
Валентин Майкл Сміт ґрокнув, коли вперше повно пізнав, що фізичне кохання людей — дуже людське і дуже фізичне — не було простою необхідністю задля запліднення, — так само як не було просто ритуалом, потрібним для того, щоб стати ближчими; сам акт був зближенням, дуже великою чеснотою — і (наскільки йому було відомо) цього не знали навіть Старійшини його колишнього народу. Він все ще ґрокав це, за кожної можливості намагаючись ґрокнути з усією повнотою. Та він вже давно подолав всілякий страх у своєму єретичному припущенні, що навіть Старійшини не знають цього задоволення: він ґрокнув, що цей його новий народ має унікальну духовну глибину. З радістю він намагався виміряти цю глибину, не маючи жодних заборон з дитинства, які могли б викликати у нього почуття провини чи якусь відразу. Його людські вчителі надзвичайно гарно зуміли навчити його, не зруйнувавши його чистоту.
Джилл була дуже задоволена, та зовсім не здивована тим, що тітонька Патті прийняла як неминучий та необхідний, з відвертою повнотою той факт, що розділення води з Майком — дуже давня марсіанська церемонія, яка одразу ж призведе до розділення з самим Майком давнього людського ритуалу. Джилл трохи здивувало (хоч так само й порадувало), що Пат так само спокійно сприймала все навіть тоді, коли новому водному брату показали, що Майк був здатний творити більші дива, ніж здавалося раніше. Але тоді Джилл ще не знала, що Патриція Пайвонскі вже зустрічала святого раніше... І що Патриція очікувала більшого від святого. Сама Джилл була просто щаслива, що вони досягли точки на перетині кривих і обрали правильну дію... І була надзвичайно щаслива стати ближчою — оскільки точка перетину була визначена. Про все це вона думала марсіанською.
Коли вони відпочивали, Майк догоджав Патті, купаючи її за допомогою телекінезу, а Джилл сиділа на краю ванни і скрикувала, хихочучи разом із старшою жінкою. Це була просто гра, дуже людська, зовсім не марсіанська; якось Майк так само скупав Джилл — радше через лінь, щоб не підійматися з води, і так чи інакше випадково. Тепер це перетворилося на традицію, і Джилл хотіла, щоб про неї на власному досвіді дізналася і Патті. Джилл із задоволенням спостерігала за обличчям Патті, коли та зрозуміла, що її розтирають м'які, невидимі руки... За якийсь час вона за одну мить висохла — без рушника чи поруху повітря.
Патриція моргнула.
— Після цього мені потрібно випити. Багато.
— Звичайно, дорогенька.
— І я все одно хочу показати вам свої татуювання, їх усі — Патриція вийшла вслід за Джилл у вітальню, а за нею Майк. Він зупинилася посеред килиму. — Але спочатку подивися на мене. Подивися на мене, а не на мої татуювання. Що ти бачиш?
Злегка шкодуючи, Майк подумки стер її тату та глянув на свого нового брата без її прикрас. Йому дуже подобалися її татуювання; вони були особисто її, виділяли її та робили собою. Йому здавалося, що ці тату злегка додають їй марсіанського смаку, оскільки вона не мала невиразної схожості з більшістю людей. Він уже запам'ятав їх усі і розмірковував над тим, що із задоволенням теж зробив би собі татуювання по всьому тілу, — щойно ґрокне, що на них має бути зображено. Життя його батька, водного брата Джубала? Йому потрібно над цим подумати. Він обговорить це з Джилл, і вона, напевно, теж захоче зробити тату. Які візерунки зробили б Джилл ще прекраснішою? Так само як парфуми підсилили запах Джилл, не змінюючи його?
Те, що він побачив, коли глянув на Пат без її татуювань, йому сподобалося, проте не так сильно: вона виглядала так, як має виглядати жінка. Майк все ще не ґрокнув колекцію картинок Дюка; вони були цікаві; вони пояснили Майку, що існує безліч жінок різних розмірів, форм, пропорцій та кольорів; окрім того, він дізнався й про те, що існує певна різноманітність у акробатиці, яка є частиною фізичної любові. Проте, вивчивши ці прості факти, він, здавалося, ґрокнув, що більше не зможе нічого навчитися з картинок Дюка. Раннє виховання сформувало в Майку дуже точного спостерігача за допомогою зору (та інших відчуттів), проте те ж саме виховання зробило його нечутливим до ледь вловимого задоволення вуайеризму. Не тому, що жінки (включно з найвиразнішою, Патрицію Пайвонскі) не збуджували його сексуально, а тому, що причиною цьому було не їх споглядання. За відчуттями, більшою мірою нюховими та дотиковими, він був напівмарсіанин і напівлюдина; а паралельний людському рефлекс у марсіан (ледь помітний, як чхання), що виступав спусковим гачком, — активували лише у відведений йому час. Те, що можна було назвати "сексом" марсіанською, було приблизно таким же романтичним, як внутрішньовенне годування.