— Так,— сказала Сибілла.
— Розумієш, не хотілось би тобі казати, Сибілло. Вони помирають.
— Чому?
— Та заражаються банановою лихоманкою. Страшна хвороба.
— Зараз буде хвиля,— сказала Сибілла знервовано.
— Ми не зважатимемо на неї. Зневажатимемо її,— сказав молодий чоловік. — Ми з тобою гордії.— Він схопив Сибіллині ноги і штовхнув униз та вперед. Пліт піднявся на гребінь хвилі. Вода змочила світле волосся Сибілли, але її зойк був повен задоволення.
Коли пліт випрямився, вона відвела рукою мокре пасмо волосся від очей і заявила:
— Я бачила її.
— Що бачила, моя люба?
— Рибку-бананку.
— О Боже, не може бути! — сказав молодий чоловік.— А в роті у неї були банани?
— Так,— сказала Сибілла.— Шість.
Молодий чоловік раптово підняв одну з мокрих ніг Сибілли, що звисала з краю плоту, і поцілував ступню.
— Ей! — сказала власниця ноги, обертаючись.
— Сама ти "ей"! Ми повертаємось. Досить з тебе?
— Ні!
— Вибачай,— сказав він і поштовхав пліт до берега, де Сибілла зійшла. Далі він його ніс.
— Бувай,— сказала Сибілла і без жалю побігла до готелю.
Молодий чоловік надягнув халат, тісно закрив відвороти і запхнув рушник до кишені. Він підняв слизький мокрий незручний матрац і затиснув його під пахвою. Він побрів на самоті по м'якому гарячому піску до готелю.
У підвальному поверсі готелю, яким дирекція просила користуватись після купання, жінка з цинковою маззю на носі зайшла до ліфту разом з молодим чоловіком.
— Бачу, ви дивитесь на мої ноги,— сказав він до неї, коли ліфт рушив.
— Вибачте? — сказала жінка.
— Я сказав: бачу, ви дивитесь на мої ноги.
— Вибачте. Насправді я дивилась на підлогу,— сказала жінка і повернулась до дверей кабіни.
— Якщо хочете дивитись на мої ноги, так і скажіть,— сказав молодий чоловік.— Та не будьте ж, чорт забирай, боягузкою[11].
— Випустіть мене звідси, будь ласка,— швидко сказала жінка до дівчини, що керувала ліфтом.
Двері кабіни відчинились, і жінка вийшла не озираючись.
— У мене двоє нормальних ніг і не бачу ані найменшої, чорт забирай, причини, щоб хтось витріщався на них,— сказав молодий чоловік.— П'ятий, будь ласка.— Він дістав з кишені ключ від номера.
Вийшов на п'ятому поверсі, пройшов через коридор і зайшов до 507-го номера. Кімната була сповнена запахом нових шкіряних валіз та розчинника лаку для нігтів.
Він глянув на дівчину, що спала на одному з двох ліжок. Тоді підійшов до однієї з валіз, відкрив її і дістав з-під купи трусів та сорочок автоматичний пістолет "Ортжис" калібру 7,65. Вийняв магазин, оглянув його і вставив назад. Зняв запобіжник. Потім підійшов до другого ліжка, сів, подивився на дівчину, націлив пістолет і випустив собі кулю у праву скроню[12].
[1] "Сакс" (Saks) — великий супермаркет у центрі Нью-Йорка, що був відомий високою якістю пропонованого одягу.