Чи можна зіставити жіноче з чоловічим так, як зіставляють природу з культурою?

Шерри Ортнер

Шеррі Ортнер

Чи можна зіставити жіноче з чоловічим так, як зіставляють природу з культурою?

Перекладено за виданням: Sherry B. Ortner. Is Female to Male as Nature Is to Culture? // Woman, Culture, аnd Society / Rosaldo, Michelle Zimbalist, and Louise Lamphere, eds. — Stanford University Press, 1974. — P. 67-87.

Переклад виконано в рамках проекту "Перекладацька Майстерня 2000-2001".

Вперше надруковано під назвою ЧИ СПІВВІДНОСИТЬСЯ ЖІНОЧЕ З ЧОЛОВІЧИМ ЯК ПРИРОДА З КУЛЬТУРОЮ в: Ґендерний підхід: історія, культура, суспільство. — Львів, ВНТЛ-Класика, — 2003. — С. 135-150.

------------------------------------------------------------------------------------------

Творча активність антропологів значною мірою зумовлена браком згоди між двома низками завдань: пояснити універсалії, тобто те загальне, що властиве людям, і пояснити культурні особливості. З огляду на це, "жінка" пропонує нам розглянути одну з найсуперечливіших проблем. Вторинний статус жінки в суспільстві є однією з безперечних універсалій, загальнокультурним фактом. Проте в межах цього загального факту певні, визначені культурою, погляди на жінку й способи символічного її зображення надзвичайно різноманітні і навіть взаємосуперечні. Окрім того, жінок, їхні здібності та внесок у різні культури і в різні періоди історії певних культурних традицій трактують абсолютно по-різному. Ці два питання — універсальний факт і культурні різновиди — і є проблемами, що потребують роз'яснення.

Ці проблеми, зрозуміло, цікавлять мене не лише з наукової точки зору: я очікую справжніх змін, появи такого суспільного й культурного ладу, в якому жінка матиме рівні можливості з чоловіками. Універсальність підлеглості жінки, те, що ця залежність існує за будь-якого суспільного або економічного ладу і в суспільствах будь-якого рівня організованості, свідчить про те, що ми зіткнулися з чимось дуже складним для розуміння, дуже непіддатливим для з'ясування, з чим не вийде швидко розібратися не лише шляхом простого упорядкування кількох обов'язків і моделей поведінки в соціальній системі, але й навіть шляхом перебудови всієї економічної структури. В цій праці я намагатимуся показати логіку культурного мислення, що припускає неповноцінність жінки; намагатимусь продемонструвати, наскільки переконливою є ця логіка — інакше-бо її б ніхто не підтримував. Я також намагатимуся розглянути суспільно-культурні джерела цієї логіки, щоб показати, де знаходяться приховані можливості для змін.

Важливо визначити рівні проблеми. Плутанина може бути разючою. Наприклад, щодо статусу жінки в Китаї можна зробити одне з кількох абсолютно відмінних припущень — залежно від того, який аспект китайської культури розглядається. В ідеології даосизму принцип жіночості інь і принцип мужності ян однаково важливі: "...протидія, чергування й взаємодія цих двох сил породжує всі явища всесвіту"1. Таким чином, ми можемо припустити, що в загальноприйнятній ідеології китайської культури мужність і жіночість оцінюються однаково2. Однак, розглядаючи структуру суспільства, бачимо домінування принципу успадкування по чоловічій лінії, важливість синів і абсолютну батьківську владу в сім'ї. Таким чином, можемо дійти висновку, що Китай є споконвічно патріархальним суспільством. Далі, розглядаючи наявний розподіл ролей в китайському суспільстві, беручи до уваги те, хто утримує владу і користується впливовістю, та істотність внеску жінок у суспільне життя, — який, за спостереженнями, є досить значним — доведеться сказати, що (фактичне) становище жінок у цій системі є досить високим. Або ж ми можемо зосередитися на тому, що богиня Куань Їнь є центральним (найбільш шанованим, найчастіше зображуваним) божеством китайського буддизму, і тоді ми станемо перед спокусою стверджувати, — як це багато хто намагався робити щодо культур, базованих на пошануванні богинь у доісторичних і ранніх історичних суспільствах, — що насправді китайське суспільство є різновидом матріархату. Сказати коротко, перш ніж почати пояснення, ми мусимо бути абсолютно певними щодо того, що саме намагаємося пояснити.

Можемо виокремити три рівні цієї проблеми:

1. Статус жінки в кожному суспільстві як людини другого ґатунку, що є визначеним культурою універсальним явищем. Тут важливі два питання. Перше — що ми хочемо цим сказати; які в нас є докази, що це явище справді універсальне? І друге — якщо це явище дійсно існує, як його пояснити?

2. Певні ідеології, символізації і соціально структуровані домовленості, які стосуються жінок і які є дуже різноманітними в різних культурах. Проблема цього рівня полягає в тому, щоб пояснювати будь-який конкретний культурний комплекс мовою чинників, властивих цій групі, — це рівень звичайного антропологічного дослідження.

3. Видимі подробиці мотивів жіночої діяльності, внесків, можливостей, впливів тощо, які часто конфліктують з ідеологією культури (хоча завжди обмежені твердженням, що в цілому в системі перевага жінки ніколи не буде визнана офіційно). Це — рівень безпосереднього спостереження, який тепер часто використовується феміністично зорієнтованими антропологами.

Ця праця присвячена, головним чином, першому з трьох рівнів — проблемі універсальної девальвації жінок і є, отже, зумовлена радше розглядом узагальнено взятої "культури" як особливого типу світового процесу, а не специфічною культурною інформацією. Обговорення другого рівня, проблема міжкультурних відхилень у концепціях і відповідні оцінки жінок — все це потребуватиме числених міжкультурних досліджень і має бути відкладене на інший раз. Щодо третього рівня, то з цієї статті стане очевидним, що я розумію його як хибне намагання зосередитися лише на здібностях жінок — наявних, хоча й не визнаних та не оцінених на культурному рівні в певному суспільстві, без розуміння всеохоплюючої ідеології і глибинних припущень культури, що тлумачать їхні здібності як незначні.

Універсальність жіночої підлеглості

Що ж я маю на увазі, коли кажу, що скрізь, в усіх відомих культурах жінки вважаються до певної міри гіршими від чоловіків? Насамперед, мушу наголосити, що я говорю про культурні оцінки; я кажу, що кожна культура дає такі оцінки своїм способом і своєю мовою. Але з чого ж складаються докази того, що певна культура розглядає жінок як нижчих за статусом?