Комар визирав із вікна з висоти сьомого поверху, коли Томмі Ґейлі з'явився на його виклик.
— Чого тобі? — запитав менеджер.
Комар трохи помовчав.
— Ґейлі, — сказав він нарешті, — двадцять п'ять відсотків — чималі гроші.
— По-моєму, я чесно їх заробив, хіба ні? — відповів Ґейлі.
— Не знаю. Не знаю, чи маю я з вас стільки користі.
— Он як, — сказав Ґейлі. — Такого я не сподівався. Я гадав, ти задоволений нашою угодою. Я не хочу лізти, куди мене не просять, але, їй-право, не знаю, чи знайшов би ти когось иншого, хто зробив би для тебе стільки, як я.
— Ви правду кажете, — погодився чемпіон. — У Філадельфії ви багато для мене зробили. І одержали за це добру плату, хіба ні?
— Я й не скаржуся. Але великі гроші у нас іще попереду. Якби не я, Комаре, то тобі б ці гроші й не снилися.
— Це ще хто зна, — мовив Комар. — Хто загилив Голландця у щелепу — ви чи я?
— Ти, тільки без мене ти не зійшовся б з Голландцем на рингу.
— Ну, це все зайва балаканина. Річ у тім, що тепер ви вже не варті двадцяти п'яти відсотків, і байдуже, що там було рік чи два тому.
— Он як? — мовив Томмі. — А як на мене, то зовсім не байдуже.
— А як на мене, то байдуже, і годі про це.
— Слухай, Комаре, — сказав Томмі. — По-моєму, ми ділилися з тобою по-чесному, а якщо ти не згоден, скажи, що тобі здається чесним. Я не хочу, щоб мене вважали за здирника. Давай обговоримо все по-діловому й підпишемо контракт. Скільки ж ти хочеш?
— Нічого я не хочу, — відповів Комар. — Я сказав тільки, що двадцять п'ять відсотків забагато. А на скільки ви згодні?
— Що скажеш про двадцять?
— І двадцять забагато, — відказав Комар.
— А скільки ж не забагато? — спитав Томмі.
— Ну, Ґейлі, доведеться сказати вам навпростець. Хоч би скільки ви заправили, все буде забагато.
— Отже, ти хочеш спекатися мене?
— Авжеж.
Хвилинку тривала мовчанка. Потім Томмі Ґейлі рушив до дверей.
— Комаре, — мовив він здушеним голосом, — ти робиш велику помилку, хлопче. Добрих друзів не можна так кидати, це тобі вилізе боком. Ця проклятуща баба занапастить тебе.
Комар схопився з місця.
— Заткни пельку! — загорлав він. — Забирайся геть, поки тебе не винесли. І так доволі вже наживався на мені! Скажи хоч одне слово про цю дівчину чи там про що — і я тобі розквашу пику, як Голландцеві. Геть звідси!
І Томмі Ґейлі, що надовго запам'ятав, як виглядало Голландцеве обличчя після останнього раунду, вийшов з кімнати.
Ґрейс прийшла трохи згодом, кинула всі свої пакунки на диван і вмостилася на бильці крісла, у якому сидів Комар.
— Ну як? — спитала вона.
— Ну ось, — відповів Комар, — я розв'язався з ним.
— Моє золотко! — прощебетала Ґрейс. — А тепер ти міг би віддавати мені ті двадцять п'ять відсотків.
— До тих сімдесяти п'яти, що ти тепер дістаєш, — сказав Комар.
— Не бурчи, любчику! Ти дуже негарний, коли бурчиш.
— Мені ні до чого бути гарним, — відказав Комар.
— Почекай, ось я надіну свої обнови, тоді побачиш, яка гарна я.
Комар окинув поглядом пакунки на дивані.
— Ось вони, двадцять п'ять відсотків Ґейлі, — сказав він, — а може, й більше.
Чемпіон недовго залишався без менеджера. Наступником Ґейлі був ніхто инший як Джером Гарріс — він зміркував, що від спілки з Комаром матиме більший зиск, ніж від музичного ревю.
Контракт, за яким містер Гарріс мав одержувати двадцять п'ять відсотків із Комарових заробітків, підписали в Детройті через тиждень після того, як Томмі Ґейлі дістав відставку. Рівно за шість днів Комар устиг переконатись, що навіть така знаменитість, як чемпіон з боксу, не може обійтися без послуг людини, яка знає всі ходи і виходи в діловому світі. Спершу Ґрейс була проти нового компаньйона, та коли містерові Гаррісу пощастило домогтися, щоб Комарові платили за вар'єте щотижня на сто доларів більше, вона пересвідчилася, що чемпіон вчинив слушно.
— Ви з моєю жінкою будете веселитися на всю губу, — сказав їй Гарріс. — Я б викликав її телеграмою, тільки їй нема чого їздити туди-сюди: вона зараз у Мілуокі, а ми маємо виступати там на тому тижні.
Однак, коли їх відрекомендували одну одній у готелі в Мілуокі, Ґрейс одразу стало ясно, що її почуття до місіс Гарріс аж ніяк не назвеш любов'ю з першого погляду. Комар, навпаки, так і прикипів очима до дружини свого нового менеджера й ніяк не міг надивитися на неї.
— Справжня лялечка, — мовив він до Ґрейс, коли вони лишилися самі.
— Атож, — відповіла ця достойна дама, — і в голові у неї повно тирси.
— Мені так і кортить украсти цю крихітку, — сказав Комар і зловтішно посміхнувся, побачивши, як пересмикнулося обличчя його співрозмовниці.
У вівторок на тому тижні чемпіон успішно відстояв своє звання в бою, репортаж про який не був надрукований у газетах. Комар сидів сам у своєму номері, коли до нього, не постукавши, зайшов відвідувач. То був Лу Герш.
Побачивши його, Комар аж поблід від люті.
— Чого тобі треба? — запитав він.
— Сам знаєш, — відповів Лу Герш. — Твоя жінка голодує, дитина твоя голодує, і я голодую. А на тебе гроші сиплються дощем.
— Слухай-но, — сказав Комар. — Ніхто тебе не просив знайомити мене з твоєю сестрою. А коли ти такий нікчема, що не можеш заробити собі на хліб, то хіба це моя провина? Для тебе самого буде краще, якщо ти триматимешся від мене далі.
— Дай мені трохи грошей, і я піду.
У відповідь на цей ультиматум Комар замахнувся лівою і вгатив свого шуряка у вузькі груди.
— Передай це від мене своїй коханій сестриці.
Лу Герш насилу підвівся й поплентався з кімнати, а Комар подумав: "Його щастя, що я не вдарив правою, бо так би й дух із нього вискочив. А якби садонув у живіт, то, чого доброго, і хребта зламав би".
Цілий тиждень у Мілуокі кожний вечірній виступ закінчувався бучною гулянкою. Вино лилося рікою, і Комар пив куди більше, ніж дозволив би йому Томмі Ґейлі. Містер Гарріс не заперечував: йому самому вино не вадило.
У перервах між випивкою Комар танцював з дружиною свого нового менеджера не менше, ніж із Ґрейс. Борсаючись в обіймах гладкого Гарріса, Ґрейс повторювала, що їй весело як ніколи, але обличчя в неї було невеселе.
Вже кілька разів на тому тижні Комар тішив себе надією, що Ґрейс ось-ось заведе сварку. Та вона зірвалася лише у п'ятницю ввечері. Після ранкового виступу Комар з місіс Гарріс раптом зникли, і коли він з'явився знову пізно ввечері, Ґрейс зразу накинулась на нього.