Його автомобіль від'їхав останній. Буйний День обернувся і глянув назад. Неосвітлений будинок невиразною горою бовванів серед мороку ночі. Чий він? Чому це вони вибрали саме його для своєї таємничої наради? Хіба служник або шофери не можуть виказати? Чи й вони теж вірники, як "наш містер Говісон"? Скрізь таємниця, і вся справа — таємниця! Але поруч із Таємницею йде Сила. Буйний День відхилився на спинку й затягся цигаркою. Наближаються великі діла. Карти вже стасовано для великої гри, і він візьме в ній участь! Йому пригадалось, як вони з Джеком Кернсом грали у покер, і він уголос засміявся. Тоді він грав на тисячі, а тепер на мільйони! Що то станеться вісімнадцятого, коли оголосять дивіденди! І він знову засміявся, уявляючи собі, як сторопіють люди з гострими ножицями, що хочуть його обчикрижити, його, Буйного Дня!
РОЗДІЛ III
Він повернувся в свій готель близько другої години вночі й застав там репортерів, що чекали на нього. Уранці їх збіглося ще більше. Отже, Нью-Йорк зустрів його громом своїх паперових сурм. Знов мальовнича постать Буйного Дня красувалась на друкованих сторінках під дике завивання й оглушливий гуркіт тамтамів. Король Клондайку, герой Півночі, тридцятиразовий мільйонер з Аляски приїхав до Нью-Йорка. Чого? Щоб обчухрати ньюйоркців, як уже обчухрав Тонопську біржу в Неваді? Уолл-стрітові глід би остерегтись: дикун з Клондайку прибув до міста. А може, Уолл-стріт обчухрає його самого? Там-бо не раз стригли дикунів. Чи не така сама доля чекає й Буйного Дня?
Гарніш усміхався подумки й давав двозначні відповіді репортерам: це буде корисно в його грі. І знов усміхався, думаючи, що Уолл-стрітові не так легко буде його обчухрати.
Так він трохи підготував біржу до своєї гри і коли хтось почав ретельно скуповувати акції "Ворд-Велі", — всі відразу зрозуміли, що це він. По фінансових колах пішли поговори. Знову він напосівся на Гугенгамерів. Відкопали офірську історію, але в газетах так її роздули й перебрехали, що сам Буйний День насилу її пізнав. Усе це була вода на його млин. Біржових спекулянтів просто обморочено. Щодень він закуповував усе більше акцій, але люди так квапилися збувати їх з рук, що курс підіймався дуже поволі.
"Куди твоєму покерові", — весело казав сам до себе Буйний День, спостерігаючи той розрух, що він посіяв. Газети рясніли всілякими здогадами та домислами, а Гарніша день у день обступав цілий батальйон репортерів. Його інтерв'ю були справжні перли. Завваживши, як газети підхоплювали його простацькі слівця, як "далебі", "втямили?" тощо, він почав умисне приправляти ними свою мову, підпускаючи характерні слівця юконських золотошукачів, а то й придумуючи свої власні.
Цілий тиждень перед вісімнадцятим, яке припадало на четвер, Буйний День прожив наче в якійсь шаленій гонитві. Він грав не тільки так, як ще ніколи не грав, але й за найбільшим у світі столом і на такі великі гроші, що навіть найдосвідченіші грачі за тим столом не могли не розворушитись. Пропозиція не меншала, але він уперто купував далі, і курс акцій "Ворд-Велі" підіймався. Що ближчав четвер, то напруга гострішала. Щось десь мусило лусонути. Чи довго ще цей клондайкський авантюрист купуватиме? На скільки його стане? І що собі думають проводирі "Ворд-Велі"?
В друку з'явились інтерв'ю і з ними, і Буйний День лишився задоволений: вони були спокійні й стримані. А еон Гугенгамер навіть дозволив собі висловити думку, що цей північний крез, можливо, помиляється. Але їх це зовсім не обходить, пояснив Даусет. Вони нітрохи не заперечують. Хтозна, які там у нього темні плани, але одно можна сказати з певністю: він наганяє ціну акціям "Ворд-Велі". І знов же вони нічого не мають проти. Хоч би що з ним скоїлось і хоч би як кінчилась ця гра, "Ворд-Велі" стояла, стоїть і стоятиме твердо, як Гібралтар. Ні, ні, вони но мають на думці продавати акції "Ворд-Велі". Це штучне піднесення на біржі не може тривати довго, і "Ворд-Велі" по змінить свого постійного курсу через якусь божевільну біржеву авантюру. "Це чистісінька спекуляція від початку до кінця, — такі були слова Натанієла Леттона, — і ми не хочемо мати з нею щось спільне чи бодай звертати на неї будь-яку увагу".
За цей час Буйний День мав декілька таємних побачень зі своїми партнерами: одне з Леоном Гугенгамером, одне з Даусетом і два з Говісоном. Нічого нового він від них не почув: його тільки вітали й запевняли, що все йде якнайкраще. Але у вівторок уранці до Буйного Дня дійшла тривожна чутка. Вона з'явилась і в пресі. В "Уолл-стріт джорнелі", не вказуючи джерела, надрукували повідомлення, ніби в четвер на зборах правління "Ворд-Велі", замість (Сповіщення цро звичайний дивіденд, акціонерам буде запропоновано зробити додаткові внески. Це була перша пересторога Буйному Дневі. Йому нараз блиснула грізна думка: якби так насправді, то він би пропав. І ще йому подумалося, що всю цю колосальну операцію він провадив своїм коштом, що Даусет, Гугенгамер і Леттон не важили нічим. Його пойняв жах — на одну мить, правда, але він у ту мить згадав про Голдсуорсі та цегельню і, скасувавши всі свої розпорядження маклерам щодо купівлі акцій, кинувся до телефону.
"Та не бійтесь, то пуста поголоска", — почув він у слухавці горловий голос Леона Гугенгамера. "Як вам відомо, — пояснив Натанієл Леттон, — я належу до правління компанії і, звичайно, раніш за всіх знав би, якби можна було чогось такого сподіватись". Даусет теж відповів: "Я ж вас попереджував, що будуть усякі балачки. Тут нема й тіні правди, кажу вам напевне. Ручуся честю джентльмена".
Буйному Дневі соромно стало за свій хвилинний переляк, і він знов узявся до справи. Коротка перерва в скуповуванні акцій обернула біржу на божевільню. Враз почали натискати "ведмеді" — біржовики, що грали на зниження. Акції "Ворд-Велі", курс яких стояв найвище, перші захитались. А Буйний День спокійно наказав збільшити закупівлю. У вівторок, у середу й у четвер уранці він усе купував. Акції "Ворд-Велі" підносились вище й вище, і вже знаходились охочі їх продавати. А Буйний День купував; коли продавалося в кредит, він не вагавшися набирав далеко більше, ніж мав грошей. Ну то й що? Сьогодні буде оголошепо подвійний дивіденд. Як підійде термін кредиту, збиток ляже на тих, хто продавав. Вони ще прийдуть до нього й проситимуть, щоб він чимсь поступився.