31] І річищами сяєва живого
32] Пливла осяйна сутність у мій зір,
33] Аж нестерпучою була для нього.
34] О Беатріче, любий проводир!
35] Вона сказала: "Владна й над тобою
36] Чеснота, владарка світів і зір.
37] Тут — Всемогуття з Мудрістю святою,
38] Що поміж небом і землею шлях
39] Відкрили всім, омріяний журбою".
40] Як полум'я, рвучись у хмар жмутах,
41] Не вверх іде, а, всупереч природі,
42] Спадає раптом у наземний прах,
43] Так розум мій у любій насолоді,
44] Що переріс свою звичайну грань,
45] Не зна, що стало з ним при цій нагоді.
46] "Розплющ-но очі і на мене глянь!
47] Бо витримаєш ти мою усмішку,
48] Коли побачив стільки святкувань".
49] Я був, як той, хто геть забув ще в ліжку,
50] Що снилось уві сні, й тепер дарма
51] Силкується згадати сну хоч кришку.
52] Жадану щедрість я відчув — сама
53] Така була, що не зітреться з книги,
54] Де забуття минулому нема.
55] Хай славних язиків зберуться здвиги,
56] Хай їх, годованих на молоці
57] Полімнії й сестер, звезуть квадриги,
58] Хай прийдуть всі допомагать митці, —
59] На частку й тисячну не оспіваю
60] Святу усмішку на святім лиці.
61] Отож в години змалювання Раю
62] Стрибком веде свята поема нить,
63] Долавши на шляху завад без краю.
64] Хто смертний той хребет згада на мить
65] І ту вагу, яка лежить на ньому, —
66] Не дорікатиме, що він тремтить.
67] Біда у хвилях човнику малому,
68] Коли під кілем плин на піну збивсь,
69] Біда й людині в випадку страшному.
70] "Чи так ти вже у вид мій залюбивсь,
71] Що й не помітив чарівного саду,
72] Який під променем Христа розвивсь?
73] Там роза, що дала всім на відраду
74] Святому Слову плоть, лілеї там,
75] Чий аромат несе благу всім раду", —
76] Так Беатріче; я ж її словам
77] Йдучи услід, до бою сил надати
78] Хотів своїм кволіючим очам.
79] Як промінь сонця в окрай хмар розтятий
80] Колись-то дозволяв квітчастий луг
81] Затіненому оку показати,
82] Вогнів побачив я великий круг,
83] Освітлений яскравим сяйвом дужним,
84] Не бачачи джерел осяйних дуг.
85] О благосна чесното, над навкружним
86] Ти піднеслась, щоб місце дать мені
87] Й моїм очам, вже не таким потужним.
88] Красива квітка — їй я ночі й дні
89] Моливсь — своїм іменням спрямувала
90] Мій дух на найвеличніші вогні.
91] І пара моїх світел змалювала
92] Усю красу і радісність зорі,
93] Яка владає й тут, як там владала,
94] Коли, покинувши глибин краї,
95] Вінцевий пломінь, рухом опоясним
96] Обнявши миттю, закружляв її.
97] Мотив, що здався б на землі прекрасним,
98] Тут гуркотав би як оглушний грім,
99] Хоч там би видався для душ незгасним, —
100] Як порівняти з співом голосним
101] Кіфари ніжної з вінця в сапфірі,
102] Що небо ним сапфіріє святим.
103] "Я — ангельська любов і в'юсь в ефірі
104] Круг радості, яка прийшла до нас
105] Із чрева, що за сховок стало вірі,
106] І витимуся, владарко, весь час,
107] Аж поки здійснюється неба мрія,
108] Й до нього йдеш за сином, що всіх спас".
109] Так голос колового іскровія
110] Виводив, хором духів огняних
111] Оспівувалась пресвята Марія.
112] А царська мантія на світових
113] Плечах, під Божих подихів потоком
114] Пекучіша й живіша за живих,
115] Над нами простиралась у глибокім
116] Просторі, що звідтіль, де я тримавсь,
117] Кінець зникав за обрієм широким.
118] Мій зір летіти на сназі не мавсь
119] Увінчаного пломеня слідами,
120] Бо той до сина любого здіймавсь.
121] І мов маля, що до своєї мами,
122] Наївшись, рученята простяга,
123] Бо це природний вияв між чуттями, —
124] В огнях з вершка звелась якась дуга,
125] Й пошана діві, що вони являли,
126] Була для мене вельми дорога.
127] І зараз же вони всі заспівали
128] Небесную царицю ніжно так,
129] Що в пам'ять звуки ці навік запали.
130] О, скільки в зерні видатних ознак
131] Ховають щедрі скрині, звідки вийшов
132] На землю не один розкішний злак!
133] Тут вічним скарбом той себе потішив,
134] Хто в Вавилонському вигнанні лив
135] Горючі за майном, яке залишив,
136] Тут тріумфує, бо його завів
137] Син Бога та Марії до держави
138] Й до давніх і нових учителів,
139] Той, хто трима ключі такої слави.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА
1] "О ви, на учту обрані велику
2] Святого агнця, що достатком страв
3] Бажання ваші вдовольня без ліку,
4] Коли вже з ласки Бога цей збирав
5] Крихти, що кидаєте, ясночолі,
6] Ще перед тим, як час йому настав,
7] І спрагу, й голод він вчува доволі.
8] Вгамуйте їх! Своїх дійшли ви мет,
9] І чиста вам вода струмує долі", —
10] Так Беатріче. Душі в бистрий лет
11] Пішли круг осі, мов прудкі дівчата,
12] Сіяючи вогнем летких комет.
13] І, як годинникові коліщата:
14] Поглянь на те — сповільнене воно,
15] А інше — наче дзиґа заповзята,
16] Немов у хороводі неодно-
17] манітно йдуть — те звільна, те жвавіше,
18] Бо певний рух їм завдано давно, —
19] Я в тій, яка розквітла найясніше,
20] Побачив рух найвищого з вогнів,
21] Що сяяв із усіх найяскравіше.
22] Круг владарки він тричі обкружив
23] І став чудесним співом рокотати, —
24] Фантазія не чула схожих див.
25] Перо стрибає... Як мені писати?
26] Уяви тло у згортках неясне,
27] Не те що мова, навіть фон строкатий.
28] "О сестро люба і свята! Мене
29] Від товариства Божих славословів
30] Твоє позвало слово чарівне".
31] Огонь благословенний так свій повів
32] До владарки направив, і язик
33] Його до неї ті слова промовив.
34] Вона ж: "О світло, що ввібрало лик
35] Того, кому Господь на зберігання
36] Ключі небесних благ віддав навік, —
37] Хай він на всі відкаже запитання
38] Про віру, що в воді тебе вела, —
39] Трудні й легкі, як на твоє жадання.