Святослав Тутешній. Гірше. Я втратив те.
Петро Тутешній. Не може бути!
Святослав Тутешній. Не може бути, я знаю. Але воно так є.
Петро Тутешній. Як воно могло статися?
Святослав Тутешній. Якась чортівня. І, головне, пригадати не можу.
Петро Тутешній. Подумай добре. Може, у помешканні?
Святослав Тутешній. Ні, я мав у руках, Я мав у руках уже надворі.
Петро Тутешній. Не міг комусь помилково дати?
Святослав Тутешній. Виключено. Це була така виняткова річ... Хоч вона і мала форму сірникової коробочки.
Петро Тутешній. Я знаю. Я бачив.
Святослав Тутешній. Розумієш, яка дурниця? Розумієш, яка страшна дурниця? Петро Тутешній. Розумію дуже добре.
Святослав Тутешній. Випадок? Чи я вже втратив голову, і маю вийти з порядку денного?
Петро Тутешній. Не говори не знати чого.
Святослав Тутешній. Я розумію. Найкращий механізм інколи псується. За мою практику мені траплялося два рази сильно посковзнутися. Але обидва рази було так, що чоловік мусів за півсекунди обдумати речі, які нормально обдумуються годину. У такій ситуації не штука схибити. Але тут дурне, дурне! Абсолютна випадковість. Вибрик одного дурного нерва тоді, коли решта нервів переконана, мовляв, усе в порядку. Пожди, я мушу таки пригадати.
Петро Тутешній. Зосередься. Безумовно згадаєш.
Святослав Тутешній. Розмова в помешканні. Я виймаю те із
шухляди і накручую механізм. Пам'ятаю добре: червона стрілка стає на дванадцяту годину. Закриваю вічко. Виходимо. Коротка розмова на задньому подвір'ї. Я тримаю ге в руках. Розходимось. Я лізу через паркан. Де воно було в ту хвилину? Воно в ту хвилину було у... внутрішній кешені. Так, у ту хвилину я думав: воно на серці, замість любовного листа. Далі. Ресторан. Я помічаю підозрілого типа. За хвилину виходжу до вбиральні. Там є бічний вихід. У вбиральні знаменна зустріч: чоловік — мій двійник. Розмова з ним, зміст ти знаєш. Розмова з ним. Ми заходимо в дільнички. Він перекидає мені через переділ свій жакет. Я йому свій. Так! Воно, безумовно, лишилося в жакеті.
Петро Тутешній. У жакеті?
Святослав Тутешній. Безумовно. У жакеті.
Петро Тутешній. Ти забув вийняти?
Святослав Тутешній. Так. Я вийняв лише свої документи. Те лишилося в жакеті. У правій нижній зовнішній кешені.
Петро Тутешній. Як же воно потрапило туди з камізельки?
Святослав Тутешній. Бо я в ресторані виймав. Я хотів переконатися, що в електричному світлі воно має вигляд натуральної сірникової коробочки. І я його поклав туди, де в людей звичайно лежать сірники.
Петро Тутешній. І віддав разом з жакетом?
Святослав Тутешній. Так.
Петро Тутешній. Справді штука!
Святослав Тутешній. Прокляте, ідіотичне недбальство. Таке рано або пізно вилізає з гіпертрофованого переконання щодо власної досконалости. Я абсолютно не прощаю собі цього. Якщо воно принесе шкідливі наслідки, я сам скараю себе. Так, як скарав би за подібну провину іншого.
Петро Тутешній. Але, може, ще можна врятувати справу?
Святослав Тутешній. Єдина можливість: знайти жакет. І то якнайскоріше. Бо за сорок п'ять хвилин воно рознесе тут усе на шмаття. Вибуховина має неймовірну силу.
Петро Тутешній. Добре. Треба шукати. Де той чоловік мав бути?
Святослав Тутешній. Він мав розмовляти з Тересою. По тому він мав чекати, аж я з нею порозмовляю. А тоді ми мали зустрінутись.
Петро Тутешній. Отже, треба негайно знайти Тересу. Як вона зодягнена?
Святослав Тутешній. Те знає один Бог. Вона, власне, мала впізнати мене — отже, того чоловіка — з жакета.
Петро Тутешній. Що ж робити? Може, ходити між парами і говорити стиха кличку? її знає тут сама тільки Тереса.
Святослав Тутешній. Рація. До діла!
Петро Тутешній. Так. Я направо.
Святослав Тутешній. Пробачте, ви не знаєте, де можна купити рожевої помади? Перша пара. — ...Ходімо скоріше! Він мені ввижається на кожному кроці! Друга пара. — ...раз-два, раз-два...
Святослав Тутешній. Пробачте, ви не знаєте, де можна купити рожевої помади? Друга пара. — ...раз-два, раз-два... Що таке? Рожевої помади? О пане, це тепер така рідкість, що навряд чи десь дістанете. Хіба що, може, на Великдень.
Святослав Тутешній. Дуже дякую. Вибачте.
Третя пара. — ...і моя душа вічно страждає від цієї конечности висловлювати таємні свої порухи мовою, що нею користується перша-ліпша провінційна...
Святослав Тутешній. Пробачте, ви не знаєте, де можна купити рожевої помади? Третя пара. Прошу? Ви потребуєте рожевої помади? Я не знаю, де можна її тепер купити. Але я маю власну, ще з довоєнних часів. Я з приємністю...
Святослав Тутешній. Ах, ні. Я потребував би в цей момент.
Третя пара. Власне. Я маю з собою.
Святослав Тутешній. Але я хотів би купити.
Третя пара. О, прошу вас зрозуміти мене. Я з великою приємністю...
Святослав Тутешній. Я дуже дякую, пані. Третя пара. О, прошу дуже. Для мене важлива не сама річ, а її метафізична сутність.
Святослав Тутешній. Для мене так само. Ще раз дякую. Вибачте.
Четверта пара. — ...і я тобі доведу зараз, що зовсім не у красі справа, а у...
Святослав Тутешній. Пробачте, ви не знаєте, де можна купити рожевої помади?
Четверта пара. Що таке? Ні, пане. Ані ця панна, ані я в таких речах не вправляємось.
Святослав Тутешній. Вибачте.
П'ята пара. — ...і подумати, що це та людина, яка стільки разів дивилася в очі смерті, не ворухнувши навіть м'язом...
Святослав Тутешній. Пробачте, ви не знаєте, де можна купити рожевої помади?
П'ята пара. Ах, пане, я ніколи не вживаю таких речей. Вони для кімнатних ляльок. Перепрошую.
Святослав Тутешній. Рівно ж. Пробачте, ви не знаєте, де можна купити рожевої помади?
Тереса. Знаю, але це в іншому місті.
Святослав Тутешній. Нарешті! Хвала Богові.
Тереса. Що сталося, Святославе?
Святослав Тутешній. Сталося. Властиво, нічого не сталося.
Тереса. Не говори так голосно.
Святослав Тутешній. Що, слухає хтось?
Тереса. Ні, не думаю. Але тобі трудно, ти застуджений.
Тутешній. Я застуджений? Так, я все ще застуджений. Що в тебе?
Тереса. Я ще раз передумала все. Я готова безумовно.
Святослав Тутешній. До чого ти готова безумовно?
Тереса. Йти з тобою і ширити у світі ідею невбивства.
Святослав Тутешній. Ти? Ти готова до того? Ти? Ага, значить, ти прийняла всерйоз теревені? Значить, ти не у справу вірила, а в те, як до справи ставлюсь я, як її трактую? І залежно від зміни моєї думки змінюється твоя? Дякую. Я довідався про тебе цікаві речі. Надзвичайно.