Б 6 д и я — низька дерев'яна діжка
з кришкою. Бруствер — земляний IIІІСП II
(вал) перед окопом для захисту
бійців від ворожих куль. Г> у з і в о к (бузимок, пазймок)
теля, що перезимувало одну зиму. Б у ц с г і р н я — — приміщений для
тимчасового ув'язнення; холодна,
темна.
Веретено — ручне знаряддя для прядіння, що являє собою тонку паличку з видовженими гострими кінцями і потовщенням посередині.
Верства (верста) — давня назва східнослов'янської міри віддалі (1,06 км).
Вибійчаний — зроблений з вибійки — тканини з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев'яної дошки.
Виборний — тут: обраний па сільському сході помічник старости.
Викамарювати (викомарювати)— викаблучуватися, вигинатися, робити щось незвичайне.
Вівтар відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований престол.
Відправа — церковна служба.
В і й я дишло (дерев'яне правило) у воловому возі.
Воловик — доглядач за волами.
В 6 р о к (ворочок) — мішечок із гострокутним дном для відціджування сиру.
Гамазей — амбар, будівля для зберігання зерна, борошна тощо.
Гамселити — бити, ударяти.
Г е в а л — велика неповоротка, незграбна людина.
Гетера — у стародавній Греції — освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя; жінка легкої поведінки.
Г й б і т и — страждати, мерзнути, гибнути.
Гйрявий — з стриженою, бритою головою.
Говіти — сповідатися і причащатися в церкві (православний обряд).
Голобля (оглобля) — у возі одна з двох жердин, в які запрягають коня.
Гони — давня українська народна міра довжини (від 125 до 250 м).
Горзнутися — різко ворухнутися, кинутися.
Граматка — тут: саморобна поминальна книжечка, що її мала кожна віруюча (православна) сім'я.
Десятина — застаріла одиниця земельної площі (1,09 га).
Джерга (дерга) — верхній жіночий одяг у вигляді плахти темного кольору грубого ткання; рядно, покривало, килим.
Дишель (дишло)— товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, використовується для запрягання коней і допомагає правити ними.
Диякон (дяк) — помічник священика під час відправи церковної служби.
Д р и в і т н я (дровітня)— колода, на якій колють дрова; приміщення для зберігання дров.
Дубок — тут: видовбаний з дубової колоди човен.
Д у к а ч (дука)— багач; монета.
Дума — тут: орган міського самоврядування.
Ж а м к и — солодкі пряники.
Житняк — чорний хліб з житнього борошна.
Жупан — старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром і позументом (золотою чи срібною тасьмою).
Завгорювати (завгорити)— зашкоджувати, завдавати горя. З а в е р я — тут: завірюха.
Закрутка — зібрані у вузол коси; волосся.
Залога — тут: військовий гарнізон.
Запічок — місце на печі за комином.
Засік — відгороджене дошками місце в зерносховищі або овочесховищі для засипання зерна, закладання овочів тощо.
Захарла — той, що присвоює чужі речі, бере їх на певний час і не піддає.
З д у хи (здухвина, здуховина)— місце на тілі людини і тварин між ребрами і животом.
Зінське щеня — народна назва сліпаків (сліпців)—невеликих польових гризунів, що живуть під землею, мають недорозвинені очі, сховані під шкірою, і зуби, присто совані для риття землі.
Зокола — зовні, навкруги.
Емісар — особа, що виконує таємне політичне доручення.
Ігуменя — управителька жіночого монастиря в православній церкві.
Іконостас — стіна із вставленими в неї іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини.
І н б а р (амбар) — склад для зерна.
Калганівка — горілка, настояна на запашному корені калгану — трав'янистої рослини, яку використовують для лікування шлункових хвороб.
Карафка (карафа) — графин.
Картатий — із чотирикутними кольоровими візерунками, малюнками (про тканину, одяг і т. ін.)%
Кварта — міра рідких і сипучих тіл, трохи більше за літр; кухоль.
Керсетка (корсетка) — український старовинний верхній жіночий одяг типу безрукавки, пошитої в талію з кольорової тканини, оздобленої вишивкою і аплікацією.
К й з л и к — заморожений у вигляді круга коров'ячий послід, на якому сільські діти каталися з гірки замість саней.
Кирея — верхній довгополий суконний чоловічий одяг з відлогою; кобеняк.
Кисет — невеликий, нерідко оздоблений вишивкою, мішечок для махорки, який у давнину носили за поясом або в кишені.
К і р ч и т и — докоряти; топтати.
Кіш — пристосування в млині для засипання зерна.
Клечання — гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату і двір.
Клуня — велика будівля типу сарая без стелі для зберігання снопів, сіна, полови тощо.
Книш — вид білого хліба, з загорнутими всередину краями та змащеного салом або олією.
Кобеняк — суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою — кобою; каптан, кирея, сіряк.
Козинець (козинці) — хворобливе викривлення в колінах передніх ніг коня, собаки та інших тварин.
Козирки — легкі виїзні сани.
Колодник — арештант, в'язень у колодках (дерев'яних кайданах).
Колядувати — брати участь у старовинному обряді співання вітальних різдвяних пісень.
Конка — трамвай з кінною тягою.
Конов'язь — стовп або жердина, до яких прив'язують коней на відкритому місці.
Корінний (корінник) — кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних), середній, тобто головний кінь у трійці.
Корогва — прапор; прикріплене до високого держака полотнище з зображенням Христа чи святих, яке несуть під час хресного ходу.
Костити — дуже лаяти.
Крамний — придбаний у крамниці, звичайно фабричного виробництва.
Крилас — у церкві — підвищене місце для хору, читців із правого та лівого боку від середніх дверей вівтаря.
Кріпак-самосад — міцний тютюн власного посіву і домашньої обробки.
К р у п ч .ї т к а — пшеничне борошно особливого дрібного помолу; пнтліпка, питльованка.
К р у т її я к н саморобна зимова карусель на льоду.
Кужіль прядиво або иоіиіа, намотані на кужінку (частіша прядки у иііглиді кілка).
Куту л >і т п жувати.
Кути обрядова каїна ;і ячмінних або ІІІШЧШЧПІІХ .и'річі, уживана л солодкою підліток) прпногллиїт-мн християнами напередодні ріі-два чи водохреща.
Кушнір — чинбар і швець, то вичинює шкіри і шиє з них одяг.
Лабазник-— власник і продавець у лгібизі (приміщенні для зерна та борошна).