Свідчення ці надзвичайно цікаві, з них стає зрозумілим, як уявляв собі письменник тоді колізії майбутнього роману. Зокрема, очевидним є намір Головка показати Остапа у вирі революційних подій на селі (на відміну від задуму 20-х років, зобразити його серед махновців), розповісти про революційну роботу Артема в одному з міст на Донбасі. Усе це не знайшло втілення в романі "Артем Гармаш". Натомість висвітлена роль міста в революції на прикладі розгортання подій у невеликому промисловому центрі Славгороді на Полтавщині. Прагнення письменника "максимально додержатись історичної правди" і переконання, що "па першому місці повинні стояти живі люди" є підтвердженням ідейно-творчої зрілості Головка, чіткості й повноти його концепції революції.
У наведених виступах А. Головко наголосив на тому, що приділить у творі багато уваги "німецькій окупації" і "боротьбі проти неї". Ця обставина в складних міжнародних подіях середини й кінця 30-х років (розгул німецького фашизму з одного боку, а з другого — намагання тогочасної дипломатії не давати жодних приводів для загострення і без того складних взаємовідносин з потенціальним противником) багато в чому гальмувала роботу письменника над романом.
У 30-х роках в друку з'явились лише чотири невеликі уривки з майбутнього роману: "Делегати. Уривок з роману" ("Літературна газета", 1937, 11 вересня, с. З—4); "Артем Гармаш. Розділи з роману ("Мати", кн. 2)" — "Літературна газета", 1938, 18 квітня, с. 3—4; "Грицько Саранчук. Розділ з роману ("Мати", кн. 2)"— "Літературна газета", 1938, 11 грудня, с. 3—4; "Павло Діденко. Уривок з роману"—"Літературна газета", 1940, 19 липня, с. 1—3. Це, по суті, початкові розділи сучасної першої книги роману "Артем Гармаш", в яких прозаїк поряд з введенням у дію кількох головних персонажів, подає цілий вузол конкретно-історичних, соціально-класових суперечностей та конфліктів періоду революції і початку громадянської війни на Україні.
Про перші роки праці над романом А. Головко писав пізніше в "Автобиографии": "Дальнейшей моей работе над трилогией помешали те искажения исторического процесса социалистической революции и гражданской войны на Украине, которые имели место и стали ясны потом, через много лет. А тогда мне трудно было разобраться в происходящих событиях и правильно оценить прошлое" . У грудні 1967 р., па своему ювілейному вечорі, він зупинився на причинах, які затримали його працю над романом "Артем Гармаш" і над трилогією загалом.
"Ну, ось хоч би такий факт,— говорив А. Головко.— Кінець тридцятих років. Це вже після виходу в світ трохи зміненого варіанта роману "Мати", коли я вже почав працювати (точніше: записувати текст3) над
1 "Книга и пролетарская революция", 1936, № 8, с. 125.
2 Советские писатели. Автобиографии.., М., 1959, т. 1, с. 302.
3 Головко ніколи не починав писати доти, доки до. найменших деталей не продумає увесь твір.
романом "Артем Гармаш"... Уже було написано кілька розділів. І ось одного разу викликають мене до видавництва в справі "дуже важливій і невідкладній", як зазначено було в запрошенні Пішов я до видавництва, і тут з'ясувалося: прийшла з друкарні верстка моєї збірки (перевидання) "Повісті та оповідання", а в збірці "Пилипко", а в "Пилникові", як відомо,— німці: події в оповіданні відбуваються під час німецької окупації в 1918 році. Так-от з оцими німцями, будь вони неладні, і треба щось робити, бо з огляду на політичну ситуацію краще їх тим часом не зачіпати.
З подібною вимогою звернулась до мене Одеська кіностудія з приводу мого сценарію "Митько Лелюк" з життя українського села теж під час німецької окупації 1918 року. І мусив я обидві вимоги задовольнити. Мусив хоч би тому, що в обох випадках було нже ші трачено немало державних грошей, а гроші народні треба берегти"1.
Такі ускладнення, зрозуміла річ, негативно виливали па творчу діяльність письменника. Починаючи з середини 30-х років, деякі критики і письменники неодноразово дорікали Головкові за відсутність нових творів, мовляв, довго він "засидівся в "Бур'яні", а його "Мати" і "бабусею стане", поки буде написано новий роман, називали "великим мовчальни-ком" і т. п. Але не бракувало в прозаїка і справжніх друзів М Рильський, В Сосюра, П. Усенко, В Минко, Ю Смолич розуміли (і про це пізніше написали), що творам А Головка належить визначне місце в українській радянській літературі. У тому ж виступі на ювілеї А Головко говорив-"На перший погляд — не такі вже й великі це творчі труднощі. Авжеж Але хіба лише в цих дрібницях-переробках справа? А мій розпочатий роман "Артем Гармаш", яким я тільки й жив тоді? Що маю з ним робити? Адже й він — про німецьку окупацію 1918 року. Повернувся я тоді з Одеси (після переробки кіносценарію)... до Києва додому, сів до письмового столу, на якому сторінки рукопису (роману <Артем Гармаш".— В. Л.) вже навіть трохи пилом припали, і, прямо скажу,— тяжко зажурився. Отоді, мабуть, уперше й хотілося мені сказати вслід за Маяковським його словами, що вже стали крилатими: "Ось вам моє стіло, і пишіть самі!.." Але на цей раз я поборов у собі тимчасову непевність і нікому свого "стіло" не віддав, а зробив те, що мені тільки й лишалося зробити— сховав рукопис у найглибшу шухляду свого письмового столу. До інших часів. А тим часом, оговтавшись трохи, взявся за іншу роботу"*
Простежуючи роботу письменника над романом "Артем Гармаш", якому судилося стати "твором усього життя" А Головка, помічаємо, що хронологічні рамки задуму трилогії постійно змінювалися, зокрема, продовжувалося в часі охоплення радянської дійсності. Спостерігається одна із сокровенних таємниць видатного майстра, для якого задум епічного полотна про революцію, як і сама революція, органічно рік за роком вростав у життя, що оточувало його: у 20-х роках він планував довести розповідь до часів реконструкції, у 30-х — передбачав захопити період колективізації та індустріалізацію країни, розповісти про побудову соціалізму.
У перші ж дні Великої Вітчизняної війни А. Головко добровільно пішов на фронт, відмовившись від наданої йому можливості евакуюватися в тил. Його воєнні замітки, оповідання та нариси ("Бойовий екіпаж", "Капітан Чайка", "Відплата", "У головній заставі", "Снайпер Максим Бриксіп", "Наталочка", "Дружба"), що друкувались у газетах "Комуніст" (тепер — "Радянська Україна") та "За честь Батьківщини", бачилися письменникові епізодами майбутньої, третьої, книги трилогії про Артема Гармаша, тему якої визначила війна: "Я вже в перші дні війни знав, що