20 000 льє під водою

Страница 33 из 125

Жюль Верн

Я вказав моїм супутникам на скелястий острівець, загублений у північній частині Тихого океану.

— Ну якщо вже капітан Немо часом і виходить на сушу, — сказав я, — то, звичайно, він вибирає зовсім безлюдні острови!

Нед Ленд нічого не відповів, лише похитав головою; потім вони обоє пішли. Після вечері, поданої безмовним і незворушним стюардом, я ліг спати трохи заклопотаний.

Вранці 17 листопада, прокинувшись, я відчув, що "Наутилус" стоїть на місці. Нашвидку одягтись, я вийшов у салоп.

Капітан Немо був там. Він очікував мене. Коли я ввійшов, він піднявся, привітався і запитав, чи згоден я супроводжувати його на полювання.

Оскільки він не зробив ані найменшого натяку щодо своєї восьмиденної відсутності, я утримався заговорити па цю тему і коротко відповів, що я і мої супутники готові супроводжувати його.

— Але дозвольте, пане, — додав я, — задати вам одне питання.

— Будь ласка, пане Аропаксе. Якщо зможу, я вам відповім.

— Як сталося, капітане, що ви, порвавши всякі зв'язки із землею, володієте лісами на острові Креспо?

— Пане професоре, — відповів капітан, — ліси в моїх володіннях не мають потреби ні в сонячному світлі, ні в теплі. У них не [101] водяться ні леви, ні тигри, ні пантери, ні будь-які інші чотириногі. Про їхнє існування знаю лише я один. Ростуть вони лише для одного мене. Це не земні ліси, а підводні.

— Підводні ліси? — здивувався я.

— Так, пане професоре.

— І ви пропонуєте мені побувати в цих лісах?

— Цілком правильно.

— Іти туди пішки?

— Навіть не замочивши ніг.

— І полювати там?

— І полювати.

— І взяти рушницю?

— І взяти рушницю.

Я кинув на капітана Немо погляд, у якому не було нічого втішливого для його особи.

"Безсумнівно, у нього голова не в порядку, — подумав я. — Очевидно, у нього був приступ хвороби, що тривав вісім днів, хтозна, чи здоровий він тепер? А жаль! Усе-таки краще мати справу з диваком, аніж із божевільним!"

Думки ці були ясно написані на моєму обличчі, але капітан Немо жестом запросив мене іти за ним, і я мовчки скорився йому.

Ми ввійшли в їдальню, де був уже поданий сніданок.

— Пане Аронаксе, — сказав капітан, — прошу вас поснідати зі мною без церемоній. За столом ми продовжимо нашу розмову. Адже я обіцяв вам прогулянку в ліс, але не в ресторан! Тому рекомендую вам поснідати як слід; бо обідати ми, мабуть, будемо дуже пізно.

Я віддав належне сніданку. Меню складалося з рибних страв, скибочок голотурій, чудових зоофітів, приправлених досить пікант-ним соусом з морських водоростей, так званих порфір і лауренсій. , Пили ми чисту воду, додаючи в неї, за прикладом капітана, кілька крапель настою, що перебродив і був приготовлений по-камчатсь-ки, із водорості, відомої під назвою "лапчастої родименії".

Спочатку капітан Немо снідав мовчки. Потім він сказав:

— Пане професоре, цілком очевидно, що, одержавши моє запрошення на полювання в лісах острова Креспо, ви вважали мене непослідовним. Коли ж ви довідалися, що я запрошую вас у підводні ліси, ви вирішили, що я просто божевільний. Ніколи не варто, пане професоре, поверхово судити про людей.

— Але, капітане, повірте, що... [102]

— Будьте ласкаві вислухати мене, а після того судіть, чи можна обвинувачувати мене в непослідовності або в божевіллі.

— Я слухаю вас.

— Пане професоре, ви, як і я, знаєте, що людина може перебувати під водою, якщо при ній буде достатній запас повітря, потрібного для дихання. При підводних роботах водолази, одягнені у водонепроникний костюм, із захисним металевим шоломом на голові, отримують повітря з поверхні через спеціальний шланг, з'єднаний з насосом.

— Це так звані скафандри, — сказав я.

— Цілком правильно! Але людина, одягнена в скафандр, обмежена у своїх діях. її зв'язує гумовий шланг, через який насоси подають йому повітря. Це справжній ланцюг, яким вона прикута до землі; і якби ми були так прикуті до "Наутилуса", ми недалеко б зайшли.

— Яким же способом можна уникнути такої скутості? — запитав я.

— Користуючись приладом Рукейроля-Денейруза, винайденим вашим співвітчизником і удосконаленим мною, ви можете без усякої шкоди для здоров'я зануритися в середовище з зовсім іншими фізіологічними умовами. Прилад цей являє собою резервуар з товстого листового заліза, у який нагнітається повітря під тиском у п'ятдесят атмосфер. Резервуар прилаштовується на спині водолаза ременями, як солдатський ранець. Верхня частина резервуара становить якусь подобу ковальських міхів, що регулюють тиск повітря, доводячи його до нормального. У звичайному приладі Рукейроля дві гумові трубки з'єднують резервуар зі спеціальною маскою, що накладається на обличчя водолаза; одна трубка служить для вдихання свіжого повітря, інша для видалення повітря відпрацьованого, і водолаз у міру потреби натискає язиком клапан тієї або іншої трубки, Але мені, щоб витримувати па дні моря значний тиск верхніх шарів води, довелося замість маски надягти на голову, як у скафандрі, мідний шолом із двома трубками — вдихальною і видихальною.

— Чудово, капітане Немо! Але ж запас повітря швидко вичерпується, і як тільки відсоток кисню упаде до п'ятнадцяти, він стає непридатний для дихання?

— Природно. Але я вже сказав вам, пане Аронакс, що насоси "паутилуса" дозволяють мені нагнітати повітря в резервуар під значним тиском, а за цих умов можна забезпечити водолаза киснем на дев'ять-десять годин. [103]

— Заперечувати це не випадає, — відповів я. — Хотілося б тільки знати, капітане, яким способом ви освітлюєте собі шлях на' дні океану?

— Апаратом Румкорфа, пане Ароиаксе. Резервуар зі стиснутим повітрям прилаштовується на спині, а цей прив'язують до пояса. Він складається з елемента Бунзена, що я заряджаю натрієм, а не двохромистим калієм, як звичайно. Індукційна котушка вбирає в себе електричний струм і спрямовує його до ліхтаря особливої конструкції. Ліхтар складається зі змієподібної, порожньої, скляної трубки, наповненої вуглекислим газом. Коли апарат виробляє електричний струм, газ світиться досить яскраво. У такий спосіб я можу дихати і бачити під водою.

— Капітане Немо, ви на всі мої заперечення даєте такі вичерпні відповіді, що я не смію більше сумніватися. Однак, визнавши себе переможеним відносно апаратів Рукейроля і Румкорфа, я все-таки сподіваюся взяти реванш на рушницях, якими ви обіцяли мене забезпечити.