— Прикро, що не можете виходити надвір, — сказала господиня, — але ви — людина із сильною волею, а тому я особливо не переживаю. Гадаю, ви успішно все перетерпите. Ми хочемо, щоб ви якнайшвидше вибралися звідти й переїхали в безпечне місце. Але якщо ви чомусь будь-що хочете там залишитися, то ми постараємося поважати вашу волю.
— Дякую.
— Та ні, це я повинна вам дякувати. Бо, що й казати, ви виконали чудову роботу. — Після короткої мовчанки стара господиня додала: — Кажуть, що вам потрібен засіб для тесту на вагітність, це правда?
— Майже на три тижні місячне запізнилося.
— Воно було регулярним?
— З десять років наставало двадцять дев'ятого числа і ні разу навіть на один день не порушувалося. Пунктуально, як фази Місяця. Пропуску не було жодного.
— Зараз ви перебуваєте в незвичайному становищі. А в такий час і душевна рівновага, і життєвий ритм організму відхиляється від норми. Мабуть, місячне може зупинятись і сильно порушуватися.
— Я розумію, що є така можливість, але подібного зі мною ще ні разу не траплялося.
— За словами Тамару, ви сказали, ніби зовсім не здогадуєтеся, що завагітніли.
— Останній раз я мала статеві стосунки з чоловіком шість з половиною місяців тому. І після того ні з ким у мене нічого подібного не було.
— І все одно ви думаєте, що, може, завагітніли. Маєте якісь підстави? Крім тієї, що не було менструації.
— Я просто відчуваю.
— Тільки відчуваєте?
— Таке відчуття маю всередині.
— Відчуття того, що сталося зачаття?
— Одного разу — увечері, коли ми зайшли до Цубаси-тян, — ви розповідали про яйцеклітини, — відповіла Аомаме. — Про те, що від народження жінка має їх певну кількість.
— Пам'ятаю. Кожна жінка наділена чотирмастами яйцеклітинами, які щомісяця по одній виходять назовні. Так, справді була така розмова.
— Відчуваю явний ефект того, що останнім часом одна з яйцеклітин запліднилася. Щоправда, я не впевнена, чи слово "ефект" сюди підходить.
Стара пані на хвильку задумалася.
— Я народила двох дітей, а тому по-своєму розумію, що ви назвали "ефектом". Однак ви сказали, що завагітніли без статевого зв'язку з чоловіком. З цим мені трудно відразу погодитися.
— Так само й мені.
— Вибачте за безтактність, але чи не могли ви мати статевого акту в непритомному стані?
— Ні, такого зі мною не було. Моя свідомість завжди ясна.
— Я завжди вважала вас людиною, здатною мислити логічно, — старанно добираючи слова, сказала господиня садиби в Адзабу.
— І я хотіла б, щоб принаймні так і було.
— Та все одно ви гадаєте, що завагітніли без статевого акту.
— Вважаю, що є така можливість. Якщо казати точно, — відповіла Аомаме. — Хоча, звісно, в самому міркуванні про таку можливість є щось нелогічне.
— Зрозуміло, — сказала стара пані. — У всякому разі, почекаємо результатів. Засіб для тесту на вагітність доставлю вам завтра. Тим же способом і в той же, як завжди, час. Для певності приготуємо кілька видів засобів.
— Дякую, — сказала Аомаме.
— Якщо припустити, що сталося зачаття, то, по-вашому, коли?
— Напевне, того грозового вечора, коли я вирушила до готелю "Окура".
Стара пані коротко зітхнула.
— Ви можете так точно визначити?
— Так, можу. За моїми розрахунками, того дня чисто випадково могло найлегше настати зачаття.
— Якщо так, то виходить, що ви вагітні вже два місяці.
— Саме так, — підтвердила Аомаме.
— Нудота буває? Зазвичай, гадаю, така пора найкритичніша.
— Зовсім не буває. Сама не розумію, чому.
— Якщо після тесту зрозумієте, що справді завагітніли, то що робитимете?
— Насамперед подумаю про те, хто біологічний батько дитини. Природно, що для мене це питання матиме велике значення.
— А ви не здогадуєтеся, хто?
— Поки що ні.
— Зрозуміло, — спокійним голосом сказала стара пані. — У всякому разі, я завжди стоятиму на вашому боці, хоч би що сталося. З усіх сил захищатиму вас. Запам'ятайте це добре.
— Вибачте, що в такий час завела таку важку розмову, — сказала Аомаме.
— Та ніяка це не важка розмова. Для жінки це найголовніша проблема. Після тесту разом подумаємо, що далі робити, — сказала стара господиня садиби в Адзабу й тихо поклала слухавку.
Хтось постукав у двері. Аомаме робила на ліжку вправи з йоги, але зупинила рухи й прислухалася. Стук був твердим і наполегливим. Такого вона не пам'ятала.
Аомаме добула з шухляди комода пістолет і зняла запобіжник. Відтягла назад затвор і швидко загнала патрон у патронник. Засунувши його за пояс тренувальних штанів, навшпиньки пішла на кухню. Схопивши обома руками металеву софтбольну биту, вп'ялася очима в двері.
— Такаї-сан! — звертався грубий, хрипкий голос. — Такаї-сан, ви дома. Я з "NHK", прийшов отримати абонентну плату.
Держак бити огортала шорстка вінілова стрічка.
— Послухайте, Такаї-сан! Може, я повторююсь, але знаю, що ви дома. А тому перестаньте гратися у схованки. Такаї-сан, ви дома й чуєте мій голос.
Чоловік повторював майже ті самі слова, що й минулого разу. Наче відтворював запис на магнітній стрічці.
— Може, ви думаєте, що моя обіцянка прийти знову — це погроза. Ні-ні, я дотримую свого слова. Й обов'язково збираю належну плату. Такаї-сан, ви дома й нашорошили свої вуха. Так собі думаєте: посиджу тихо, й цей збирач плати хоч-не-хоч згодом піде.
Чоловік знову сильно постукав у двері. Разів двадцять чи двадцять п'ять. "Власне, що він робить? — подумала Аомаме. — Чому не тисне на кнопку дзвінка?"
— А ще ви ось що думаєте, — ніби вгадавши її думки, сказав чоловік. — Що в мене дуже сильна рука. І якщо кілька разів постукаю у двері, то рука заболить. І ще думаєте, чому стукаю, а не дзвоню — мовляв, так було б краще.
Аомаме несамохіть скривилася.
А тим часом чоловік провадив далі:
— Ні-ні, я не хотів дзвонити. Навіть якщо натисну кнопку, пролунає тільки "дзень-дзень". Хоч би хто дзвонив, зазвучить щось невинне й одноманітне. А от стук має індивідуальні особливості. Передає живі почуття, бо людина стукає своєю рукою. Звісно, рука трохи болить. Бо я — не "Залізний чоловік № 28" . Але нема ради. Така моя робота. А нам усім, багатим і бідним, треба поважати будь-яку роботу, хіба ні, Такаї-сан?
Знову почувся сильний стук. Загалом двадцять сім разів, з рівними паузами. Долоня, що стискала металеву биту, спітніла.