ЖУРБА ПОЕТА
Ученик шостої гімназіальної класи, Василь Тягнибіда, лежав собі у вакації в саду під деревом і спочивав по обіді. Прижмуривши очі, він думав то се, то те, коли нараз осінила єго муза і подиктувала єму несподівано гладкий вірш:
Ой лежу я під деревом Та догори черевом, А в череві пироги, А я собі: ги-ги-ги!
Сей вірш, що впав єму в голову, мов з неба, так єго утішив, що він зірвався ...