Згадай того, хто любострастя
Здолав у небезпечну мить
І, люблений, відрікся щастя,
Щоб честь твою не поганьбить.
Твій зір, сп'янілий од кохання,
До трепетних грудей манив,
Але благальне те зітхання
Збороло дикий мій порив.
О! Все я втратив у ту пору,
Тебе рятуючи, аби
Ти не зазнала ні докору,
Ні каяття, ані ганьби.
Проте зломовники вселюдно