Сидить дiд Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину.
— Як дiла, дiдусю? Драстуйте!
— Драстуйте! Дiла? Дiла — нiчого! Дiла, як казали отi песиголовцi, — гут!
— I по-нiмецькому, дiдусю, навчились?
— Атож. У соприкосновенiї з ворогом був, — от i навчився.
— I довго, дiдусю, соприкасалися?
— Та не так, щоб й довго, а проте троє й од мене "у соприкосновенiє з землею" пiшли. Загребли трьох ...