ЗЕМЛІ ДЗВОНЯТЬ
/
Біла літня ніч. Крізь каштани вона напоїла мої кімнати порваним тканням. Я ще чую, як сідають на сивий дах повні роси. А сам, обплетений зеленими пасмами, вбираю потоки білих туманів і тривожно чекаю ранку.
Тоді йдуть мені ці слова про мої землі, що п'яним болем кличуть до себе.
А я знаю: мука мені в тому, що ніколи не зіллюся з ними.
Я хочу прип'ясти дні до прикольня й не пу...