Горіла, як царівник над рікою.
Ой, чічко солоденька, забув бих ті швидко,
Аби з мого подвір'ячка на твоє не видко.
Бодай тото подвір'ячко вогнем ізгоріло,
Щоби мене, файна любко, к тобі не кортіло.
Як калина, малиною крашена; брови шовкові, очі, гей очі — чорні, як темінь, така глуша, такий туск коло тої хати з тополями, бувало, як переходжу.
Струнка, бо ж струнка, а очі — та ж в них перелива...