на зеленії поля,
й полють просо, жито та пшениченьку.
Стала й мати у своїй пашні,
і син став, їй помагаючи.
Тінь від них упала аж на яр
й пересікла ріку мутную,
що кістки несла і людські, і твариннії
та й глушила мову ту,
що син матері проказував:
,,Мила ненько, біла вишне,
снився сон мені, як диво:
мов ти жито жати вийшла,
як у г...