Того ранку Шерлок Холмс був у меланхолійному, задумливому настрої. Щиро кажучи, його жвавій, діяльній натурі були притаманні такі разючі зміни.
— Ви бачили його? — спитав він.
— Ви маєте на увазі того дідка, що тільки-но вийшов від вас?
— Так, його.
— Авжеж, я зустрівся з ним біля дверей.
— Що ви думаєте про нього?
— Жалюгідна, нікчемна особа.
— Отож-бо й воно, Ватсоне. Жалюгідна й нікчемна. ...