Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість –
і там твій сміх і крок!
Слабого світла
пучок з-між віт – ти зблідла.
З того літа
він там живе між афин і дощів,
твій сміх.
Туди – шість кроків і смерік.
йому не відлунати, не пропасти.
Не дався звіру – й вітрові не вкрасти
його.
Зайшов за шуми і протік
у нори, в мох, у страх, у шпари сну
безумства,
закрутився в афинниччі…
Його в...