Ти спиш прекрасна, як сама Даліла,
А я дивлюсь — й кудись зникає сон.
Зима вже з гір далеких прилетіла
Й вигукує свій стомлений дифтонг.
Завія преться у найменшу шпарку,
Щоб в нашім домі холодно було.
Та поруч — ти. Й мені від того жарко,
І серце повнить сонячне тепло.
Вихоплює з минувшини уява,
Як наші вперше стрілися вуста.
Нас берегла притишена ...