Жвавий струмок дзюркотів по каміннях, шився попід осокою, гучно гримів у яснім водоспаді. Жалівсь прибережним билинкам, що доля лиха присудила йому плазувати без шляху по бридких плитких калюжках та всихати на сонці.
Заздро було поглядати згори на тихий спокійний ставок, що мов дзеркало срібносинясте, розкинувсь у пишній зеленій долині.
Заздрив струмочок глибокому річищу, повній, як око, воді...