Через поріг боязко переступила бідно одягнена жінка і спинилася в нерішучості.
— Вона? — почувся з-за стола притишений голос.
— Вона. Лозинська Марія Антонівна.
Жінка почула своє ім'я. Карі очі її, завіяні смутком, зустрілися з поглядом не знайомого їй чоловіка у військовій одежі, що сидів за столом. Той чоловік запитував про неї в голови селянського комітету Семена Красняка.
"А нащо запитува...