Батько прийшов додому. Він щось тримав у картузі й хитро всміхався.
— Ну, діти, дивіться,— сказав батько.
З картуза на широку лаву талапнулося щось маленьке, сіре, пухнасте. Воно розчепірило лапки, мов на льоду, а вушка злякано прищулило.
— Руками не чіпайте! — застеріг батько.
Ми зачаровано дивились на зайченя, яке
боялося і ворухнутись. Тільки світило оченятами, тільки тремтіло.
— Иду я сіл...