"Людина живе після смерті доти,
поки про неї думає хоч би
одна жива душа".
Народна мудрість
Серед моря думок твій вітрильник пливе
В суголоссі надій під тугими вітрилами.
Закатоване серце ще раз оживе,
Щоб не стали ми завтра з тобою безкрилими.
Я до тебе проб'юсь крізь могильну траву,
Коли скресне весна нетерплячими квітами,
Запашних василькі...