Роздерлось небо, нагайками
Бичують хмари морські хвилі,
І води котяться валами,
Б’ють в беріг і падуть в безсиллі.
І з реву хвиль виходить смута,
Іде на зимні сірі скелі
І плаче, як печальна нута,
Шо блудить по нічній пустелі.
"Ходи, ходи,— несеться голос,—
Ходи до нас, наш скорбний сину!.."
І я клонюсь, як житній колос,
А серце т...