Ерік-Емманюель Шмітт
ПРИМАРНЕ ДИТЯ
На лаві навпроти мене якась панійка годувала птахів.
Спершу горобці, вівсянки й синички помалу, пострибуючи наблизилися до неї — боязко, з острахом назавжди лишитися на землі, готові за найменшого підозрілого руху рвучко змахнути крильцями; потім вони заклякли довкола ніг панійки, збились півколом — ніби зграя малих жебраків; деякі із зухвальців, палаючи від...