Одні у світі, кожну мить побачень
Таємно святкували ми, неначе
Богоявління. Ти тоді була,
Як вільний змах пташиного крила,
Миттєва, сильна, легка та гаряча.
По сходинах збігала і вела
Крізь мокрі квіти в ті краї, де плачуть
За господаркой млисті дзеркала.
Ніч, що настала, милість дарувала
Мені. Тоді вівтарні ворота
Відкрилися. У темряві палал...