Перші побачення
Перші побачення
Одні у світі, кожну мить побачень<br /> Таємно святкували ми, неначе<br /> Богоявління. Ти тоді була,<br /> Як вільний змах пташиного крила,<br /> Миттєва, сильна, легка та гаряча.<br /> По сходинах збігала і вела<br /> Крізь мокрі квіти в ті краї, де плачуть<br /> За господаркой млисті дзеркала.
Ніч, що настала, милість дарувала<br /> Мені. Тоді вівтарні ворота<br /> Відкрилися. У темряві палала<br /> І тіло нагинала нагота.
Тобі тихенько: "Будь благословенна!"<br /> Казав я, прокидаючись щоденно,<br /> І знав, що то відвага. Ти спала,<br /> До тебе грони тяг бузок буденний,<br /> Його блакитність Всесвітом була.<br /> Зворушені блакитністю повіки<br /> Дрімали. І у них блукала мла.<br /> А там, у кришталі, дрижали ріки,<br /> Курились гори, блимали моря,<br /> І ти тримала кулю на долоні<br /> Криштальну, і спала собі на троні,<br /> І Боже правий, ти була моя!
А потім ще, прокинувшись, зробила<br /> Із словника звичайного олтар.<br /> І мову нова повнозвучна сила<br /> По горло сповнила, і слово "ти" розкрило<br /> Таємний зміст, воно лунало: цар.
Тоді я визнав, як змінитись можуть<br /> Звичайні речі — глечик, таз. Тверда<br /> І шарувата, наче насторожі,<br /> Стояла — розділяла нас вода.
Нас повело. Волошки і жита<br /> З'являлись і зникали. І вороже<br /> Услід дивились привіди-міста.<br /> І ось уже стеблини мята ложить<br /> Під ноги нам, і птаство співи множить,<br /> І риби плинуть вгору по ріці,<br /> І небосхил розгорнутий до болю…<br /> Коли за нами йшла по сліду доля,<br /> Мов божевільний з лезом у руці.
Перекладач: Євгенія Чуприна