Погана драма, чи нікчемний фільм,
Гірка отрута у щербатій чаші.
Задивишся у очі мимовіль:
Уста медові. Тільки я не ваша.
Людина ця вощена та страшна,
Лишає по собі одні руїни,
Через таких – проклята ця війна,
Такі дотла виморюють країну.
І як же спритно в душу загляда,
Як вміло сіє лестощі порожні,
Уперше рада, що не молода,
А то б іще повіри...