Дивно виходить: де та Норвегія, а де — наше село...
А в нашому селі — у мене! — справжній норвезький кіт!
Отака несподівана історія вийшла.
Почалася ж вона зовсім звичайно. Коли батько їхав до Києва, то я й не знав, що історія вже починається. Батько завжди мені щось таке привозить з поїздок. То казки, то цукерки, то іграшки. Але — щоб кота!..
І не простого, не такого, яких повнісінько гасає ...