А сталося це на Богом забутому хуторі, де я і дружина замолювали свої партійні гріхи.
З ранньої весни до пізньої осені.
Не тому, що нас так уже мучила совість,— совість завжди можна прилюляти, гляньте хоча б на комуністів сучасних... А тому, що в нас, городян, досить було оселитись на хуторі, як обзивався інстинкт хлібороба.
Тож ми шпарко заходилися хазяйнувати на землі, на отому майже гектар...