Так, на шляху племен і років,
На попелі зотлілих літ,
Твоїх важких і певних кроків
Лишився незатертий слід.
Мов велетень, із криці литий,
Ти, долі непомильний суд,
Не міг іти і не гнітити,
I не кривавить смертний люд.
Все, що вдавалось поколінням,
Все, що виводили віки,
Ти руйнував одним велінням,
Єдиним порухом руки.
Ти щастя взяв собі в обл...