Над нами інший лік епох,
душі і праху.
Ми світ поділимо на двох.
Безмежжя — птаху.
Мені — в узорах давніх меж —
поля-полотна.
В якому часі ти живеш,
душе безродна?
Заліг он на найближчій з нив
й шипить, сновида:
"За нивку цю весь піт пролив
мій дідо в жида".
Помер той дід і той сусід,
але буває,
що ллється кров, де ллявся піт,