Горбовий край, з фіалковими тінями у впадинах скиб, розгорнувся байдужно перед моїми очима. Гливкими межами йду наздогад: перевалюється мутна ріка, віадук чорніє, верби над стежкою торкають приспаний жаль. Якісь ями, де плаває гидка ржа, ланцюги кам'яного осипища, розритого ніби пазурами собак,— і вже стою перед ворітьми, над якими замість дантейського покладено напис: Гмінд.
У ліхтарнях, дуж...