О, мати моя, батьківщино люба,
Чого так сумно, так смутно ти плачеш?
I ти, вороне, пташе нещасний,
Над гробом чиїм так грізно крячеш?
Ох, знаю, знаю, ти плачеш, мати,
Того, що доля у тебе рабині,
Того, що твій голос священний, мати,-
Слабий, безпорадний, як голос в пустині,
Плач! На околиці Софії-града
Шибениця стирчить зчорніла,
I твій, єдиний тві...