На рівні підсвідомості – зима,
Вона як люди, цьогоріч слабує,
Щоранку видивлядаюся – нема,
Вона зі мною більше не зимує.
Набіло не прописується вірш,
Без цього не завершити чернетку.
На гульбищах, розгубі бездоріж
Залишила самотнього поета.
І треба, мабуть, тішитись – теплінь,
Чудовий дар химерної погоди,
Та на снігах — завжди чіткіша тінь,
У...