Йду шляхом, що ліг над річкою (то — моя ранкова прогулянка,
то — відпочинок мій).
І раптом в прозорості неба мурмотання почув дивне, я уздрів там
орлину ласку, —
Стрімке, спрагле єднання під високими небесами, —
Зсудомлені гострі кігті, вирування живого колеса — там, угорі.
Б'ють чотири крила, два дзьоби стримлять гостро — у шалено
звихрену масу їх, у зл...